Досконалість

Людина несвідомо прагне до нескінченної досконалості своєї особистості, тому що її суб’єктом є Небесний Батько, особистість якого нескінченна і досконала.

Чому протягом історії люди потребують самовдосконалення через моральні основи, етику та релігію? Навіщо нам дотримуватися цього? Ми відчуваємо, що в нас щось не так, і хочемо повернутися на наше початкове положення, постаючи перед Творцем.

Людська досконалість, тобто досягнення ідеалу найвищої любові, можливе лише тоді, коли ми беремо на себе відповідальність за любов. Ця відповідальність означає, що ми повинні бути вдячні Богові за те, що Він дав нам свободу любити, і маємо по-справжньому опанувати цю свободу за допомогою самодисципліни та самозречення. Ми несемо відповідальність за любов не тому, що підкоряємося законам чи громадській думці. Навпаки, ми беремо на себе цю відповідальність на підставі самоконтролю та самостійності, які кореняться у живих стосунках з Небесним Батьком.

Ми повинні взяти на себе повну відповідальність. Безвідповідальність повністю виключає досконалість. Від нас залежить, досягнемо ми досконалості чи ні. Наш успіх чи невдача в житті залежить від нас самих.

Якби люди виросли достатньо, щоб виконувати свою частку відповідальності, вони досягли б досконалості. Люди довели б до досконалості любов Небесного Батька. На цій підставі Він хотів наділити їх здатністю втілювати ідеал любові, який допоміг би їм удосконалювати Його любов. Якими ж цінними мали стати такі люди!

У людини є душа і тіло. Над нашою душею – дух, а над нашим духом – Небесний Батько. Це означає, що ми можемо досягти досконалості, якщо повністю об’єднаємось з Творцем. Хоча одна людина маленька і незначна, вона представляє всю історію і всі майбутні взаємини й тому має всесвітню цінність.

Мета нашого шляху – досягти особистої досконалості й знайти безмежне кохання, а разом з ним і безмежне щастя.