Духовне “я”

Запис слова та етимологія корейською мовою
(китайсько-корейське)
영인체
[йонінче]
靈人體
Етимологія
靈 (영) [он] – дух, божество
人 (인) [ін] – людина, особистість
體 (체) [че] – тіло, форма, матерія

Дивлячись на те, як влаштована людина, ми бачимо, що Бог при створенні наділив нас дуальними властивостями. Він створив наше фізичне тіло як мініатюрне втілення фізичного світу, а наше духовне «я» як представника і володаря духовного світу.

Духовне «я» — це субстанціальна, хоч і невидима реальність, яка сприймається лише духовними чуттями.

Людина створена для того, щоб жити в матеріальному світі, а коли фізичне тіло перестане функціонувати, природно і автоматично перейти в незримий духовний світ. Таким чином, хоча духовний світ не можна побачити нашим фізичним зором, життя в ньому є природним та неминучим продовженням нашого життя на землі.

У взаєминах між духовним «я» та фізичним тілом більш важливу роль відіграє духовне «я». Фізичне тіло живе близько ста років, а потім припиняє своє існування, тоді як дух живе вічно поза часом і простором.

Духовне “я” складається з душі духу та тіла духу. Душа духу – центральна частина духовного “я”, місце перебування Бога. Духовне “я” розвивається завдяки дії віддавання і прийняття між елементом життя, що приходить від Творця, і вітальним елементом, що приходить від нашого фізичного “я”.

Наше духовне «я» може розвиватися лише у взаємодії із фізичним тілом. Зв’язок між тілом і духовним «я» подібний до зв’язку між деревом і його плодом.

Наша відповідальність — удосконалювати своє духовне «я» під час життя на землі, у матеріальному світі, поки ми маємо фізичне тіло.