Любов у сім’ї

Життя приходить у цей світ, починаючись із любові. Чоловік вчиться любити свою дружину, а дружина свого чоловіка; разом вони вчаться любити своїх дітей; а діти вчаться любити своїх батьків.

Стосунки між чоловіком і дружиною горизонтальні, але стосунки батьків і дітей – це вертикальні стосунки. Заради дитини людина здатна відмовитися від горизонтальних стосунків. Горизонтальна вісь має підлаштовуватися, орієнтуючись на вісь вертикальну. Вертикальні стосунки настільки важливі, що дозволяють людині жертвувати життям. Навіть тварини захищають своїх дитинчат, жертвуючи собою. А у людини це почуття набагато сильніше. Будь-хто з люблячих батьків, маючи вибір між тим, щоб померти самим або дозволити померти своїй дитині, вважають за краще померти самим.

Кожен з батьків повинен любити своїх дітей більше, ніж батьки люблять один одного. Вони можуть любити один одного лише на основі того, що своїх дітей люблять ще більше. Це тому, що Творець – джерело вертикальної лінії, а подружні стосунки являють собою горизонтальну лінію.

Ваші дідусі й бабусі мають звичку любити вас навіть більше, ніж своїх дітей. Все тому, що вони на крок ближчі до Творця, ніж батьки. Але до того як полюблять вас, ви самі повинні віддати свою любов батькам, старшому поколінню, дітям.

За жодних обставин ми не відмовимося від наших батьків або наших дітей. Ніщо не відірве нас від вертикальної лінії; тому ми повинні поважати й захищати її. Такий закон всесвіту.

Ми любимо своїх батьків, потім своїх дітей; після цього ми любимо чоловіка або дружину – такий порядок. Цей порядок знаходить своє відображення на всіх рівнях, починаючи з сім’ї, роду, нації і далі аж до рівня всесвіту.

Усім формам любові знайдеться місце у сім’ї. Всередині цієї сфери живе Бог. Варто любові прийти до досконалості, і членам у такій сім’ї не знадобитися нічого більшого. Така сім’я зможе обійняти своєю любов’ю весь світ.