Особисті та суспільні інтереси

Життя більшості людей протікає у постійних коливаннях між добром та злом, між служінням громадським та особистим інтересам. Найчастіше люди опускаються до егоцентричного способу життя. Але якщо вони продовжуватимуть так жити, на них неминуче чекає загибель.

Гріх, руйнація та зло виникають на ґрунті особистих інтересів. Якщо особиста власність людини виходить за допустимі межі, вона стає злом. Існує межа того, яку частину свого життя людина може присвячувати особистим справам, і якщо вона перевищить цю норму, її життя стане злом. І тоді вона почне грішити все більше і більше, і буде приречена на загибель.

Закон, що віддає пріоритет універсальним і суспільним цілям, підтримує та захищає тих людей, хто жертвує собою заради вищого блага. Він виключає тих, хто переслідує лише власні інтереси та не любить жертвувати.

У такому разі, яких людей можна назвати добрими? Тих, хто працює заради блага інших. Які вчинки можна назвати добрими? Безумовно, це вчинки, пов’язані з самопожертвою та служінням іншим.

Моральне виховання прищеплює людям норми й вчить нас ставити суспільне благо понад особисті інтереси.

Якщо ви живете, ставлячи свої інтереси понад усе, ви будете постійно хвилюватися і переживати. Однак якщо ви живете заради інших десять чи двадцять років поспіль, усі в вашому оточенні стануть вашими друзями.

З двох людей той, хто добровільно працює заради інших, – заради чогось більшого, ніж він сам, – займає бік добра, а інший, хто переслідує лише власні інтереси, займає бік зла. Урядовці повинні жити заради блага всієї країни. Якщо замість цього вони використовують свої повноваження на користь власних сімей, вони роблять зло.

Країна, яка керується лише власними інтересами, неминуче загине. Країна, яка експлуатує інші країни й використовує їх як сходинку для власного зростання та процвітання, зрештою зазнає краху.