Первісна батьківщина

Яке місце ми називаємо первісною батьківщиною? Ті, кому доводилося залишати свій дім, добре це знають: батьківщина — це місце, куди хочеться поїхати, яке хочеться побачити, де хочеться жити. Це таке місце, де хочуть опинитися і наша душа, і наше тіло.

Первісна батьківщина не має нічого спільного зі злом, ця земля — неминущий єдиний світ, де люди живуть вічно в істинній любові, що переповнює його, і оспівують щастя.

Досі впродовж історії жило і померло безліч людей, які сумували за такою батьківщиною, прагнули до неї та захоплювалися нею. Крім того, ми маємо знати, що численні віряни та філософи докладали й дотепер докладають зусиль, щоб знайти цю батьківщину.

Первісна батьківщина це світ, де люди розуміють одне одного. Такий світ — не схожий на наш сьогоднішній світ ідеалів та ідеологій. Первісний світ неможливо розглядати у світлі національних, державних, економічних чи культурних відмінностей, він перебуває поза всіма цими рамками, його можна розглядати лише з позиції серця (шімджон).

На батьківщині неодмінно є наші улюблені батьки, там наш улюблений дім, улюблені брати й сестри. Коли ми залишаємо рідні краї і їдемо за кордон, масштаби поняття “батьківщина” для нас розширюються, ми починаємо включати в нього свою країну. Якщо поглянути з перспективи Всесвіту, тоді нашою батьківщиною виявиться весь цей світ. Отже, у процесі життя ми можемо відчути, що масштаби поняття “батьківщина” розширюються в міру того, як розширюється наш погляд на світ.

Якщо на землі з’являється місце, де Небесний Батько може влаштуватися і жити зі Своєю сім’єю, це місце стає первісною батьківщиною всього людства, адже воно дійсно представляє всіх людей. Усі люди — брати та сестри, а людство — одна велика сім’я.

Ми повинні знайти втрачену первісну батьківщину, де живуть наші батьки, брати та сестри, рідня. Нам необхідно відшукати те саме первісне місце, де вони зустрінуть нас не в печалі, а у вічній радості та щасті, де радість буде не миттєвою, а вічною.