배꼽
[пеккоп]
臍
Етимологія
제 [чє] (корейське)Людина проходить через етапи формування, росту і завершення. Вона живе у водному світі в утробі матері, у земному світі та у повітряному світі на небесах. Іншими словами, людина проходить три етапи: водний в материнській утробі, потім земний, коли вона народжується і живе на землі сто років, і повітряний, коли вона може літати.
Коли ми росли в материнській утробі, ми дихали через пупок. Також через пупок ми отримували поживні речовини. Пупок – це був і наш рот. До нього була прикріплена пуповина, яка з’єднувала нас із тілом матері. Тому не варто ставитися з презирством до цієї частини тіла.
Коли людина виходить із материнської утроби у світ повітря, пуповина та водна оболонка, завдяки яким вона жила в тому внутрішньому світі, мають відмерти. А що з’являється в момент їхньої загибелі? У Матері-Землі народжується людина. Тут людина живе, отримуючи всі елементи через рот.
Людина, яка дихає на землі любов’ю, не мертва, вона жива. Коли зародок живе і дихає в материнській утробі, він вже забезпечений “трубою”, яка знадобиться йому в майбутньому у світі повітря. Він живе таким чином, але ось, плацента, з якою з’єднаний його пупок, руйнується, зародок помирає і знов народжується на новому, високому рівні. Тепер його забезпечують уже на цьому високому рівні, він отримує повітря. Що людина розвиває після того, як виходить із материнського лона? Їй доведеться дихати не повітрям, а любов’ю. Вона буде отримувати елементи любові. Не можна тільки їсти! Прийом їжі – це просто частина процесу вмирання. Тіло, яке живе і п’є, це просто бурдюк із водою. Це тіло поступово вмирає.