Свобода

Слово “свобода” сьогодні в моді, але, копнувши глибше, ми зрозуміємо, що багато хто сьогодні має спотворене уявлення про природу істинної свободи. Коли 10 людей говорять про свободу, в наявності 10 різних точок зору, уявлень і думок.

Істинна свобода з’являється за наявності закону і передбачає відповідальність. Але часто під свободою люди мають на увазі егоїзм. Через зловживання свободою суспільство занепадає.

Люди оголошують свободою право нехтувати всім, що суперечить їхньому способу мислення. Вони не хочуть визнавати суспільство, закони, відповідальність і вважають, що слідувати власним поривам – означає діяти вільно, а отже, добре.

Розглянемо, наприклад, президента країни. Перебуваючи найважливішою людиною, чи може він, вставши рано вранці, почати потурати своїм примхам і забаганкам? Чи лягає така людина спати, коли їй захочеться? Ні, її день має бути розрахований по хвилинах. Навіть коли вона просто їсть, комусь захочеться дізнатися, де вона і що вона робить.

Чи може президент просто просити, щоб йому дали спокій, і намагатися уникати відвідувачів? Чи може президент вибирати зі своїх численних обов’язків лише ті, які йому подобаються? Чи може він змінити час і місце, де йому потрібно бути для виконання всіх своїх обов’язків? Що б не трапилося, навіть серед ночі, президент має негайно відреагувати на ситуацію. Якщо він так не чинить, він не може бути лідером нації. З цього погляду, президент абсолютно позбавлений свободи.

Деякі студенти постійно порушують правила, щодня спізнюючись, і думають, що таким чином розвивають свою свободу до максимуму, але насправді система освіти не допускає цього. Не існує свободи слідування швидкоплинним примхам. Наполягаючи на своїй “свободі”, такий студент лише завдає шкоди свободі та гармонії всієї школи, тож він є поганим студентом. Бажаючи бути успішним, студент має долучитися до навчального процесу університету і виконувати необхідні правила. Вчиняючи так, він користуватиметься величезною свободою.

Чим характетизується свобода?

Свобода характеризується трьома моментами.

По-перше, не існує свободи за межами Закону. Свобода характеризується свободою волі, а також свободою дій, що нею породжуються. Досконала свобода можлива лише за наявності цих двох складових. Отже, там, де немає свободи волі, немає свободи дій. І навпаки, свобода волі може бути повністю реалізована, якщо вона не супроводжується свободою дій.

По-друге, справжня свобода полягає у відповідальності. Якщо кожен наполягатиме на свободі любові для кожної окремої особи, та ще й втілюватиме її в життя, не несучи жодної відповідальності, то це призведе до великих проблем. Досконалість людини, яка має втілити ідеал любові, можлива лише в тому випадку, коли вона бере на себе відповідальність за любов.

По-третє, немає свободи без результату. Свобода завжди приводить до досягнення конкретних результатів. Володіючи свободою, людина прагне виконати свою відповідальність і досягти результатів, які наблизять її до мети.

Рівні свободи

Чи думали ви коли-небудь, що існує вищий рівень свободи, ніж світовий? Свобода нижчого рівня легко може зруйнувати свободу вищого, якщо нижче привласнює собі пріоритет несвоєчасно.

З рівнем особистої свободи безпосередньо пов’язаний рівень свободи сім’ї, а потім – суспільства, нації та світу. Іноді між ними виникає конфлікт. Свобода окремої особистості може не збігатися з національною, а національна свобода – зі світовою. Якщо людина ставить понад усе особисту свободу, це може принести страждання родині. Якщо вищий пріоритет буде віддано національній свободі, порядок і свобода у світі розлетяться вщент. Якщо ж світ дбатиме лише про власну свободу, це шкідливо позначиться на свободі Всесвіту.

Якщо людина не виправдовує очікувань своєї родини, це тривожить усю родину. А якщо розпадається сім’я, від цього страждає все суспільство. Якщо якась країна переслідує свою вигоду, що йде всупереч з інтересами всього світу, увесь світ, що ризикує від цього постраждати, буде змушений змінити напрямок розвитку цієї країни.

Для того, щоб сім’я почувалася у своїй країні в безпеці, вона повинна поважати країну і служити їй. Це ж стосується всіх інших рівнів, аж до рівня вселенської свободи, яка, своєю чергою, має підкорятися свободі Творця.

У країні закони видають для блага і стабільності нації загалом; вони не обов’язково мають слугувати задоволенню особистих інтересів кожного. Таким чином захищається свобода нації, а особиста свобода їй підпорядковується. Водночас усі люди, що живуть у Всесвіті, повинні поважати вищі закони й дотримуватися їх. Закон Всесвіту – це закон Бога.

Небесний Батько, дивлячись на створений Ним Всесвіт, бачить, що він намагається користуватися своєю свободою без Нього, і Він дуже страждає від цього. Якщо свобода людини руйнує вищі рівні щастя, вона не приносить радості. Щоб установилося володарювання Творця і Він зміг здобути свободу, всі нижчі рівні свободи, що вступають у суперечність з цим, мають бути принесені в жертву.