한
[хан]
恨
Наші предки тисячоліттями вибудовували стіни скорботи та мук, і ці стіни з роками не стають меншими – навпаки, вони стають вищими і вищими.
Наш світ наповнений не насолодами, а гіркотою та болем, і люди в ньому живуть не з подякою в серці, а зі злістю та невдоволенням. І якщо нам не під силу перемогти цей злощасний світ, значить, ми ніколи не знайдемо шлях до щастя.
Біль та скорбота з’являються, коли ми не можемо створювати гармонійні умови для взаємодії.
Якщо ви випадково скажете або зробите щось прикре вашим друзям, це може зашкодити вашій дружбі. Те саме стосується і подружніх стосунків, у яких навіть натяк на зневагу може стати причиною розлучення. Якщо ви опинилися в схожій ситуації, спробуйте з’ясувати, в чому полягала помилка, обговоріть проблему зі своєю другою половиною, і той, хто був неправий, має спокутувати свою провину. Ви не можете просто проігнорувати проблему та забути про неї, адже тоді вона стане вічною перепоною у ваших взаєминах.
Після закінчення війни необхідно розібратися, яка країна винна у конфлікті. Країна-агресор має добровільно відшкодувати збитки країнам, на які було скоєно напад, щоб покінчити з тривалою ворожнечею.
Звідки ви знаєте, що ви нещасні? Ви розумієте це своєю душею. Чи є у вашій душі смуток якого складно позбутися? Чи відчуваєте ви ненависть чи образу по відношенню до інших людей?
Наш найближчий учитель – це наша душа. Її не можна ображати, мучити і завдавати болю! Роблячи боляче душі, ви тим самим робите боляче Володарю всього Всесвіту. Наша душа – господиня нашого життя.
Зрозуміло, що важливо вести гідне життя, але ще важливіше позбавитися образ. Віддавайте безумовно, забуваючи про минулі образи.
Всі люди в нашому світі несуть відповідальність за те, щоб зруйнувати стіни злості та образи. Ми маємо зайнятися цим, оскільки це наша відповідальність. Успадкувавши історію, повну скорботи, ми, проте, маємо прагнути залишити своїм нащадкам історію, сповнену надій.