Єдність релігії та науки

Головна місія науки – покращення матеріального життя людей. Тим не менш, оскільки первісна людина — це єдина сутність, що складається з душі і тіла, справжнє життя в суспільстві має на увазі гармонію духовного та матеріального аспектів, а ідеальний світ є єдністю любові та творчої діяльності.

Наука вивчає світ наслідку, а релігія світ серця. Віруючих людей завжди лякав розвиток науки, особливо з часів епохи Відродження. Однак чи може віруюча людина турбуватися про порятунок, при цьому не переймаючись розвитком науки і технологій, необхідних для вирішення проблем голоду, хвороб та старіння, а також нестачі житла та одягу? Безсумнівно, наука зробила значний внесок у вирішення цих питань.

У наш час розвиток науки та сучасна наукова цивілізація змогли успішно поєднати сферу знань про зовнішній світ. Однак у внутрішньому плані не наука, а релігія відкриває первісну природу та характер людини. Релігія повинна виконати свою місію і створити внутрішньо згуртований світ, де всі люди є єдиними. Нині наука та релігія перебувають у конфліктних відносинах, але так не має бути.

Прагнучи викорінити невігластво і здобути знання, релігія і наука, кожна у своїй сфері стали методами пошуку двох аспектів істини. Однак зрештою має настати день, коли шляхи релігії і науки з’єднаються і проблеми, що стоять перед ними, почнуть вирішуватися в єдиному руслі.

Саме собою поліпшення матеріального життя не призведе до створення світу істинного щастя, процвітання і добра. Люди повинні поєднати науку та ідеологію та вирішити давню проблему відносин між наукою та релігією. Тільки тоді, повністю звільнившись від невігластва і живучи життям добра, якого прагне первісна душа, люди знайдуть вічне щастя.