통일왕국시대(統一王國時代)에 들어서면서 사사가 제1 이스라엘을 영도하던 시대는 지나가고, 하나님의 명령을 직접 받는 예언자(豫言者)와 성막이나 성전을 받드는 제사장(祭司長)과 백성을 통치하는 국왕(國王)이 정립(鼎立)하여 복귀섭리의 목적을 중심하고 각자의 지도적인 사명을 수행해야 했던 것이다. 그러므로 이 시대를 실체적인 동시성으로 탕감복귀하는 기독왕국시대(基督王國時代)에 있어서도, 교구장이 제2 이스라엘을 영도해 나아가던 시대는 지나고, 예언자에 해당되는 수도원(修道院)과 제사장에 해당되는 교황(敎皇)과 백성을 통치하는 국왕이 복귀섭리의 목적을 중심하고 제2 이스라엘을 지도해 나아가야만 했던 것이다.
Коли період суддів прийшов до свого завершення і перший Ізраїль увійшов у період об’єднаного царства, функції суддів були розподілені між повноваженнями пророка, священика й царя. Пророки отримували вказівки безпосередньо від Бога, священики служили скинії і пізніше — храму, а цар керував народом. Кожний із них мав чітко визначену місію, направляючи Ізраїль до досягнення мети провидіння відновлення. Період християнського королівства призначався для відновлення шляхом тангам періоду об’єднаного царства на основі субстанційної ідентичності часу. Таким чином, коли період християнських церков за патріархів підійшов до завершення, функції патріархів розподілилися між монастирським вищим духівництвом, яке виконувало роль пророків, папою, який виступав у ролі первосвященика, та королем, який керував народом. Як лідери другого Ізраїлю, вони були відповідальними за те, щоб направляти його до досягнення мети провидіння відновлення.
당시의 기독교는 예루살렘, 안디옥, 알렉산드리아, 콘스탄티노플, 로마 등의 5대 교구(敎區)로 분립되어 있었다. 그중에서도 가장 우위에 있었던 로마교구장은 다른 교구를 통할(統轄)하는 위치에 있었으므로, 특히 그를 교황이라고 부르게 되었었다.
Тогочасна християнська церква поділялася на п’ять патріархатів: Єрусалиму, Антіохії, Олександрії, Константинополя та Риму. З-поміж усіх патріархів римський, якого зокрема стали називати папою, здійснював контроль над усіма єпископами та абатами Західної Європи.
이스라엘 민족이 애급(埃及)에서 해방되어 나오던 때의 모세의 성막이상(聖幕理想)은 통일왕국시대(統一王國時代)에 이르러서야 비로소 국왕을 중심한 성전이상으로 나타나 왕국을 이루었었는데, 이것은 장차 예수님이 실체성전으로 오셔서 만왕의 왕이 되어 왕국을 건설하실 것의 형상노정(形象路程)이었던 것이다(사 9 : 6). 그와 마찬가지로 기독왕국시대에 있어서도, 기독교 신도들이 로마제국에서 해방되던 때 성어거스틴에 의하여 그의 기독이상(基督理想)으로서 저술되었던 ‘신국론(神國論)’이 이때에 와서 카알대제에 의하여 기독왕국(카알대제 때부터의 프랑크왕국)으로 나타났던 것인데, 이것은 장차 예수님이 만왕의 왕으로 재림하시어 왕국을 건설하실 것의 형상노정이었던 것이다. 그러므로 이 시대에는 국왕과 교황이 하나님의 뜻을 중심하고 완전히 하나가 되어 기독이상을 실현함으로써, 예수님 이후 ‘메시아를 위한 영적 기대’ 위에서 교황을 중심하고 이루어 나왔던 국토 없는 영적 왕국과 국왕을 중심한 실체적인 왕국이 기독이상을 중심하고 하나되어야 했던 것이다. 만일 그때 그렇게 되었더라면 종교와 정치와 경제는 일치되어 ‘재림하실 메시아를 위한 기대’를 이루게 되었을 것이었다.
У період об’єднаного царства царями було утворене Ізраїльське царство з храмом у центрі, що став проявом ідеалу Мойсеєвої скинії, який уперше зародився за часів виходу. Це був образний шлях побудови майбутнього Царства Небесного, правити яким буде Ісус — Цар Царів і субстанційне втілення храму (Іс. 9:6). Так само в період християнського королівства Карл Великий, ставши імператором, утілив у своїй Франкській імперії ідеал християнської держави, описаний Святим Августином у його праці «Про Град Божий». Святий Августин жив у часи, ідентичні часам Мойсея, коли християни щойно звільнилися з-під гніту Римської імперії. Це також був образний шлях, який визначив побудову Царства Небесного за часів, коли Христос, Цар Царів, прийде знову. Тому в цей період папі й імператору слід було втілити ідеал християнської держави, перебуваючи в цілковитій єдності, основою якої повинна була стати Божа воля. Іншими словами, зведене на духовній основі для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде) духовне царство на чолі з папою та земне царство, яким керував імператор, повинні були об’єднатися на основі християнських ідеалів. Якби це сталося в той час, релігія, політика й економіка змогли б прийти до гармонії, що забезпечило б створення основи для прийняття Месії Другого пришестя.
통일왕국시대(統一王國時代)에 있어서 ‘믿음의 기대’를 복귀하는 중심인물은 예언자를 통해 주시는 하나님의 말씀을 실현해야 할 국왕(國王)이었다. 예언자(豫言者)나 제사장(祭司長)은 하나님의 말씀을 대신하여 나서기 때문에 그 시대에 있어서 아벨의 입장에 서게 된다. 그러나 복귀섭리노정(復歸攝理路程)에 있어서 그는 어디까지나 영계(靈界)를 대신하여 천사장(天使長)의 입장에서 실체세계를 복귀해야 되었기 때문에, 국왕이 설 수 있는 영적인 터전을 마련하고 왕을 축복(祝福)하여 세운 후에는 그 앞에 가인의 입장에 서지 않으면 아니 된다. 따라서 국왕은 예언자의 말씀에 의하여 국가를 통치해야 되고, 예언자는 하나의 국민의 입장에서 국왕에게 순종해야 된다. 그러므로 이 시대에 있어서의 ‘믿음의 기대’를 복귀하는 중심인물은 국왕이었던 것이다.
У період об’єднаного царства Ізраїлю центральною особою, покликаною відновити основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде), був цар. Він був відповідальний за втілення Слова Бога, даного через пророків. Пророки й первосвященики представляли Боже Слово та займали в той період положення Авеля. Однак, згідно з вимогами провидіння відновлення, їхня місія полягала у відновленні фізичного світу з положення архангела; таким чином, вони представляли духовний світ. Тому, створивши духовну основу для царя, благословивши та помазавши його на царство, пророки й первосвященики повинні були зайняти відносно нього положення Каїна. Відповідно, цар повинен був керувати народом згідно зі словами пророків, а пророкам, як громадянам царства, слід було підкорятися царю. Отже, центральною особою у відновленні основи довіри в цей період був цар.
사실상 아브라함으로부터 800년 되던 때에, 예언자 사무엘은 하나님의 명을 받들어 사울에게 기름을 부어 축복함으로써 그를 제1 이스라엘 선민의 첫 왕으로 세웠던 것이다(삼상 8 : 19∼22, 10 : 1∼24). 사울왕이 사사시대(士師時代) 400년 기대 위에서 그의 재위 40년을 뜻맞게 세웠더라면, 그는 애급고역(埃及苦役) 400년과 모세의 바로궁중 40년을 탕감복귀(蕩減復歸)한 입장에 설 수 있었기 때문에, 그는 ‘40일 사탄 분립기대’ 위에서 ‘믿음의 기대’를 세울 수 있었을 것이었다. 따라서 사울왕이 이 기대 위에서 메시아의 형상체인 성전(聖殿)을 건축하고 그것을 받들었더라면, 그는 모세가 제1차 민족적 가나안 복귀에 실패하지 않고 성공하여 성전을 건축하고 그것을 받든 것과 같은 입장에 설 수 있었던 것이다. 그리고 이스라엘 선민들이 사울왕을 중심한 그 ‘믿음의 기대’ 위에서 성전을 받들고 나아가는 이 국왕을 절대로 믿고 순종하였더라면, 그들은 ‘실체기대(實體基臺)’를 조성하여 ‘메시아를 위한 기대’를 이루었을 것이었다.
Приблизно вісімсот років відтоді, як нащадки Авраама ввійшли в Єгипет, Бог велів пророку Самуїлу помазати Саула на царство, і той став першим царем Ізраїлю (1 Сам. 8:19—22; 10:1—24). Якби Саул, який стояв на чотирьохсотрічній основі періоду суддів, сорок років правив своєю країною відповідно до Божих очікувань, він міг би відновити шляхом тангам чотирьохсотрічний період рабства в Єгипті та сорокарічний період перебування Мойсея в палаці фараона. Це дало б йому змогу закласти основу довіри шляхом створення основи відокремлення від сатани з числом сорок в основі. Таким чином, якби Саул на цьому кіде звів храм як образ Месії і прославив його, він зміг би зайняти положення Мойсея, який побудував храм та прославив його замість того, щоб, як це сталося насправді, зазнати невдачі на першому шляху національного відновлення Ханаану. Тоді, якби обраний народ Ізраїлю, ставши на цю основу довіри, проявив абсолютну довіру й слухняність до свого царя, прославляючи храм, вони б створили субстанційну основу (실체기대, шільчекіде), а також основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде).
그러나 사울왕은 선지자(先知者) 사무엘을 통하여 내리셨던 하나님의 명령을 거역하였기 때문에(삼상 15 : 1∼23) 성전을 건축하지 못하였다. 이와 같이 성전을 건축하지 못한 사울왕은 바로 제1차 민족적 가나안 복귀에 실패한 모세와 같은 입장에 놓여졌었다. 그리하여 사울왕을 중심한 복귀섭리(復歸攝理)도 모세 때와 같이, 다윗왕 40년을 거쳐 솔로몬왕 40년에 이르러서야 그 ‘믿음의 기대’는 이루어져서 성전을 건축할 수 있게 되었었다. 마치 아브라함의 뜻이 이삭을 거쳐 야곱 때에 이루어진 것과 같이, 아브라함의 입장이기도 하였던 사울왕의 성전 건축의 뜻은 다윗왕을 거쳐 솔로몬왕 때에 이르러 이루어졌던 것이다. 그러나 솔로몬왕이 음란(淫亂)으로 흘러서 ‘실체헌제(實體獻祭)’를 위한 아벨의 위치를 떠났기 때문에 ‘실체기대’는 이루어지지 않았었다. 따라서 통일왕국시대에 이루어져야 했던 ‘메시아를 위한 기대’는 이루어지지 않았던 것이다.
Однак цар Саул не скорився наказам Бога, даним через пророка Самуїла (1 Сам. 15:1—23), і втратив можливість звести храм. Через цю невдачу він опинився на положенні Мойсея, після того як той зазнав поразки на першому шляху відновлення Ханаану. Тож, як і за часів Мойсея, провидіння відновлення повинне було знову продовжитися, охопивши додатково сорок років правління царя Давида та сорок років правління царя Соломона. За часів Соломона нарешті було закладено основу довіри, а також побудований храм. Як уже говорилося, цар Саул перебував також на положенні Авраама. Так само як воля Бога, передана Аврааму, втілилася через Ісака та Якова, виконання Божої волі зведення храму царем Саулом було продовжене за правління царя Давида та завершене за правління царя Соломона. Але оскільки цар Соломон чинив перелюб зі своїми багатьма дружинами-язичницями, він утратив положення Авеля в субстанційному приношенні, унаслідок чого Ізраїль утратив можливість закласти субстанційну основу. Тому створення основи для Месії в період об’єднаного царства також закінчилося невдачею.
기독왕국시대(基督王國時代)에 있어서는 통일왕국시대(統一王國時代)의 모든 것을 실체적인 동시성으로 탕감복귀해야 되었기 때문에, 이 시대의 ‘믿음의 기대’를 탕감복귀하는 중심인물은 수도원이나 교황의 기독이상(基督理想)을 실현시켜야 할 국왕이었다. 따라서 교황은 통일왕국시대에 있어서의 예언자의 뜻을 받드는 제사장의 입장에 있었기 때문에, 그는 국왕이 기독이상을 실현해 나아갈 수 있는 영적인 터전을 마련하고, 그를 축복하여 왕으로 세운 후에는 하나의 국민의 입장에서 그에게 순종해야 되고, 한편 국왕은 교황의 이상(理想)을 받들어 국민을 통치해야 될 것이었다. 사실상 이러한 섭리의 목적을 위하여 교황 레오 3세는 기원 800년에 카알대제를 축복하여 금관(金冠)을 씌움으로써 그를 제2 이스라엘 선민의 첫 왕으로 세웠던 것이다.
У період християнського королівства необхідно було відновити шляхом тангам усі умови, не виконані в період об’єднаного царства. Центральною особою у відновленні основи довіри був імператор. Він був відповідальний за втілення християнських ідеалів, які обстоювалися передовими монастирями та папою. Папа займав положення первосвященика, який за часів об’єднаного царства отримував Божі накази через пророків. Тому папа був відповідальний за підготовку духовної основи, на якій імператор зміг би встановити ідеальну християнську державу. Після благословення та коронації імператора папа повинен був підкорятися йому як громадянин; імператор, зі свого боку, повинен був підтримувати духовну працю папи та правити відповідно до його настанов.З цією провіденційною метою папа Лев ІІІ благословив та коронував у 800-му році Карла Великого, який став першим імператором другого Ізраїлю.
카알대제는 사사시대(士師時代) 400년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀한 교구장제기독교회시대(敎區長制基督敎會時代) 400년 기대 위에 섰었기 때문에, 사울왕과 같이 ‘40일 사탄 분립기대’ 위에 서게 되었었다. 따라서 카알대제가 이 기대 위에서 그리스도의 말씀을 받들어 기독이상(基督理想)을 실천해 나아가면, 이 시대의 ‘믿음의 기대’는 이루어지게 되는 것이었다.
Карл Великий стояв на основі чотирьохсотрічного періоду християнських церков за патріархів, призначеного для відновлення на основі субстанційної ідентичності часу чотирьохсотрічного періоду правління суддів. Отже, імператор Карл Великий, так само як цар Саул, стояв на основі відокремлення від сатани з числом сорок в основі. Він мав жити у відповідності до вчення Ісуса, працюючи заради втілення ідеалу християнської держави, і врешті-решт створити основу довіри.
사실상 카알대제는 교황에게 축복을 받고 왕위(王位)에 오름으로써 이 기대를 이루었었던 것이다. 그러므로 당시의 제2 이스라엘이 이러한 입장에 있는 국왕을 절대로 믿고 순종하였더라면 그때에 ‘실체기대(實體基臺)’는 세워졌을 것이요, 따라서 ‘재림하실 메시아를 위한 기대’도 이루어졌을 것이었다. 이와 같이 되었어야만 ‘메시아를 위한 영적 기대’ 위에서 교황을 중심하고 세워진 영적인 왕국과 국왕을 중심한 실체적인 왕국이 하나되어, 그 터전 위에 예수님이 다시 오셔서 메시아왕국을 이룰 수 있었을 것이었다. 그러나 국왕이 하나님의 뜻을 받들지 못함으로써 ‘실체헌제(實體獻祭)’를 하기 위한 아벨의 위치를 떠났었기 때문에 ‘실체기대’는 이루어지지 않았고, 따라서 ‘재림하실 메시아를 위한 기대’도 이루어지지 않았던 것이다.
Прийнявши корону від папи, Карл Великий отримав його благословення і створив це кіде. Якби в той час народ другого Ізраїлю проявив абсолютну віру та слухняність перед Карлом Великим, то було б можливо створити субстанційну основу і таким чином закласти основу для прийняття Месії Другого пришестя. Іншими словами, духовне царство на чолі з папою та земне царство на чолі з імператором мали повністю об’єднатися, спираючись на основу для Месії на духовному рівні. На цій підставі міг би прийти Христос Другого пришестя і встановити своє Царство. Проте імператори цього періоду не скорилися Божій волі і втратили положення Авеля для субстанційного приношення. У результаті не була створена ні субстанційна основа, ні основа для Месії Другого пришестя.
