Ⅲ. 모세 노정이 보여준 교훈
모세 이후 오늘에 이르기까지 유구(悠久)한 역사노정에 있어서, 하늘 뜻을 받드는 수많은 성도(聖徒)들이 모세에 관한 성서(聖書)의 기록을 읽어 왔다. 그러나 이것은 한낱 모세의 역사에 관 한 기록인 줄만 알았고, 하나님이 그를 통하여 복귀섭리(復歸攝理)에 관한 어떠한 비밀을 가르쳐 주시려 하셨다는 사실을 안 사람은 하나도 없었다. 예수님도 요한복음 5장 19절에서 아들은 아버지께서 하시는 일을 보지 않고는 아무것도 스스로 할 수 없다는 정도로 말씀하셨을 뿐 모세노정의 근본 의의를 밝히지 않고 돌아가셨던 것이다(요 16 : 12).
Протягом усієї історії віруючі люди, читаючи біблійні записи про Мойсея, думали, що в них описується лише життя Мойсея та історія Ізраїлю. Насправді ніхто так і не зрозумів, що в цих описах Бог хотів відкрити певні таємниці провидіння відновлення. Ісус указував на це, говорячи: «Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить» (Іван. 5:19). Ісус помер, так і не відкривши людям основного значення шляху Мойсея (Іван. 16:12).
그런데 우리는 여기에서 모세가 어떻게 복귀섭리를 위한 공식적인, 또는 전형적(典型的)인 노 정을 걸었는가 하는 것을 밝혔다. 이것이 장차 예수님께서 걸으실 길을 그대로 예시(豫示)하신 것이었다는 사실에 대해서는 본장 제3절을 대조함으로써 더욱 분명히 알게 될 것이다. 우리는 여기에서 모세를 중심한 섭리 하나만을 보아도, 하나님이 계셔서 하나의 절대 적인 목적을 지향하여 인류역사를 이끌어 나오신다는 사실을 부인할 수 없는 것이다.
Ми вже розглянули, як Мойсей ішов шляхом, який став зразком, або шляхом-формулою, у провидінні відновлення. Якщо порівняти цей і наступний розділи, то стане більш зрозуміло, яким чином Бог підготував шлях Ісуса, узявши за зразок шлях Мойсея. Але, навіть вивчаючи лише провидіння, зосереджене на Мойсеєві, можна дійти висновку, що Бог існує і що Він направляє людську історію до однієї абсолютної мети.
다음으로 모세노정은 인간의 책임분담(責任分擔) 수행 여부에 따라서, 그 인간을 중심한 하나님의 예정의 성사 여부가 결정된다는 사실을 보여 주었다. 하나님의 예정도 그 예정을 위하여 세워진 인물 자신이 그의 책임분담을 완수하지 못하면 그 인물을 중심하고 는 그것이 이루어질 수 없는 것이다. 하나님은 모세로 하여금 이스라엘 민족을 인도하여 젖과 꿀이 흐르는 가나안 땅으로 들어갈 것을 예정하시고 그에게 이것을 명령하셨던 것이다. 그러나 그들이 책임을 다하지 못하였기 때문에, 애급(埃及)에서 출 발한 이스라엘 민족 중 여호수아와 갈렙만이 가나안으로 들어갔을 뿐 나머지는 모두 다 광야에서 쓰러지고 말았던 것이다.
Шлях Мойсея також показує, що Боже призначення справджується для людини лише тоді, коли вона сама виконує свою частку відповідальності. Боже призначення не може здійснитися завдяки людині, яка не справляється зі своєю часткою відповідальності, навіть якщо Сам Бог довіряє їй певну місію. Наприклад, Бог призначив, що Мойсей поведе ізраїльтян у Ханаан, землю, «що тече молоком та медом», і велів йому виконати це. Проте коли Мойсей і його народ не виконали своєї відповідальності, тільки двоє з першого покоління ізраїльтян — Ісус Навин та Калев — увійшли в Ханаан. Усі інші померли в пустелі.
그리고 하나님은 인간책임분담(人間責任分擔)에 대해서는 간섭치 않으시고 그 결과만을 보시 고 주관하신다는 것을 보여 주셨다. 하나님이 그렇게도 놀라운 이적(異蹟)과 기사(奇事)로써 이스라엘을 이끌어 주셨으나, 모세가 석판을 받는 동안 백성들이 금송아지의 우상(偶像)을 만드는 행동에 대해서나 모세가 반석을 두 번 치는 행동에 대해서 는 아무 간섭도 하지 않으시고 다만 그 결과만을 보시고 주관하셨으니, 이것은 어디까지나 그들 자신이 독자적으로 걸어야 할 책임분담이었기 때문이다.
Крім того, Бог не втручається у виконання частки відповідальності людини, а діє виключно на основі кінцевого результату, отриманого нею. Хоча Бог і направляв людей за допомогою дивовижних знамень та чудес, Він не став утручатися в їхні вчинки, коли вони почали поклонятися золотому теляті за відсутності Мойсея, який отримував скрижалі. Він не втрутився, щоб відвести руку Мойсея, коли той мав намір ударити по скелі вдруге. Усе, що робилося людьми, входило до їхньої частки відповідальності, яку тільки вони самі могли виконати. Але як тільки людина робила певний учинок, виконуючи або не виконуючи свою відповідальність, Бог ураховував результат її зусиль та діяв відповідно.
한편 뜻에 대한 하나님의 예정(豫定)의 절대성을 보여 주셨다. 하나님이 뜻을 예정하시고 이루시려는 것은 절대적이기 때문에, 모세가 그 책임을 다 하지 못하였을 때 그의 대신으로 여호수아를 세워서라도 한번 예정하신 뜻은 기필코 이루시고야 마셨던 것이다. 이와 같이 하늘이 세우신 아벨적 인물이 그 사명을 다하지 못하면, 가인의 입장에서 충성(忠誠)을 다한 사람이 그를 대신하여 아벨의 사명을 계승 완성하게 되는 것이다. 예수님이 천국은 침노를 당하나니 침노하는 자는 빼앗느니라(마 11 : 12)고 하신 말씀 은 바로 이러한 사실을 두고 하신 말씀인 것이다.
Шлях Мойсея показує абсолютність призначення Божої волі. Визначивши Свою волю, Бог абсолютно намагається втілити її в життя. Тому, коли Мойсей не зміг упоратися зі своєю відповідальністю, Бог призначив на його місце Ісуса Навина та діяв через нього з абсолютною рішучістю виконати Свою волю. Узагалі, коли хтось на положенні Авеля, обраний Богом для виконання певної місії, не може впоратися зі своєю відповідальністю, людина на положенні Каїна, яка виявила особливу відданість, стає на її місце та успадковує її місію. Ісус описував схожу ситуацію, коли казав: «Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Матв. 11:12).
또 한편 큰 사명을 진 사람일수록 그에게 주어지는 시험도 그만큼 크다는 것을 보여 주셨다. 인간 시조(始祖)가 하나님을 믿지 않고 배반함으로써 타락되었기 때문에 ‘믿음의 기대’를 복귀하는 인물은 하나님이 돌보지 않으시고 버리시는 시험을 이기 고 나서야 했다. 그러므로 모세는 하나님이 그를 죽이려 하셨던 시험을 이기고 난 후에야(출 4 : 24) 이스라엘 민족의 인도자 로 설 수 있게 되었던 것이다.
Шлях Мойсея показує, що чим більша місія доручається людині, тим із більшими випробуваннями вона зустрічається. Оскільки прабатьки людства вчинили гріхопадіння, утративши віру в Бога й зрадивши Його, центральні особи, які відновлюють основу довіри, повинні подолати випробування, у якому Бог відвертається від них. До того як Мойсей зміг зайняти місце вождя ізраїльтян, він мав подолати випробування, у якому Бог намагався вбити його (Вих. 4:24).
원래 사탄이 타락(墮落)을 조건으로 하여 인간을 대하게 되었기 때문에, 하나님도 무 조건하고 인간에게 은사를 내리실 수는 없는 것이다. 왜냐하면 사탄이 참소(讒訴)하기 때문이다. 그러므로 하나님이 인간에게 은사를 내리시려 할 때에는 그 은사를 전후하여 사탄의 참소를 막기 위한 시험을 반드시 하시는 것이다.
Сатана скористався гріхопадінням як умовою для того, щоб утримувати людство під своєю владою. Тому Бог не може безумовно дарувати людям Свою милість, оскільки інакше сатана почне звинувачувати Його. Таким чином, щоб дати людині милість, Бог повинен відвернути звинувачення сатани. З цією метою Він дає людині випробування, яке посилається або перед милістю, або після неї.
모세노정에서 그 예를 들어 보면, 모세에게는 바로궁중 40년의 시련을 거친 후에야 제1차 출애급(出埃及)의 은사가 허락 되었던 것이고, 또 미디안광야 40년의 시련이 있은 후에야 하나님은 제2차 출애급의 은사를 내리셨던 것이다(출 4 : 2∼9). 하 나님이 모세를 죽이려는 시험이 있은 후에야(출 4 : 25) 3대 기적과 10재앙의 이적을 내려 주셨고(출 7 : 10∼), 3일노정의 시 련이 있은 후에야(출 10 : 22) 구름기둥과 불기둥의 은사가 있었다(출 13 : 21). 한편 홍해의 시련을 지난 후에야(출 14 : 21 ∼22) 만나와 메추리의 은사(출 16 : 13)가 있었고, 아말렉과의 싸움으로 인한 시련(출 17 : 10)이 있은 후에야 석판과 성막과 법궤의 은사(출 31 : 18)가 있었다. 그리고 40년 간 광야에서 표류한 시련(민 14 : 33)이 있은 후에 반석 샘물의 은사(민 20 : 8)가 있었고, 불뱀의 시련을 거친 후에야(민 21 : 6) 구리뱀의 은사(민 21 : 9)가 있었던 것이다.
Шлях Мойсея надає нам приклади цього. Бог дарував йому милість, яка полягала в можливості розпочати перший шлях виходу з Єгипту, тільки після того, як Мойсей подолав випробування — прожив сорок років у палаці фараона. Бог дарував йому милість розпочати другий шлях виходу з Єгипту тільки після того, як Мойсей прожив у Мадіянській пустелі сорок років (Вих. 4:2—9). Лише давши Мойсею випробування, у якому намагався вбити його (Вих. 4:25), Бог дарував йому милість трьох знамень та десяти покарань (Вих. 7:10). Тільки після випробувань триденного шляху (Вих. 10:22) Бог дарував ізраїльтянам стовп хмар та стовп вогню (Вих. 13:21). Тільки давши випробування переходу через Червоне море (Вих. 14:21—22), Бог послав їм милість у вигляді манни й перепелів (Вих. 16:13). Після випробування битвою з амаликітянами (Вих. 17:10) Бог дарував ізраїльтянам милість кам’яних скрижалей, скинії й ковчега заповіту (Вих. 31:18). Милість води зі скелі (Чис. 20:8) була дана тільки після сорокалітніх поневірянь у пустелі (Чис. 14:33). Коли Бог послав людям отруйних змій, умовою отримання мідного змія стало їхнє покаяння (Чис. 21:6—9).
Це ті уроки, які нам залишив шлях Мойсея.