1.1. Дуальні властивості Бога
무형으로 계시는 하나님의 신성(神性)을 우리는 어떻게 알 수 있을 것인가? 그것은 피조세계(被造世界)를 관찰함으로써 알 수 있다. 그러므로 바울은 창세로부터 그의 보이지 아니하는 것들 곧 그의 영원하신 능력과 신성이 그 만드신 만물에 분명히 보여 알게 되나니 그러므로 저희가 핑계치 못할지니라(롬 1 : 20)고 기록하였다. 마치 모든 작품은 그 작자의 보이지 않는 성품의 실체적인 전개인 것같이, 피조세계의 삼라만상(森羅萬象)은 그것을 창조하신 하나님이 그의 보이지 않는 신성을 그의 실체대상으로 전개해 놓으신 것이다. 그러므로 작품을 보아 그 작자의 성품을 알 수 있는 것같이, 이 피조만물(被造萬物)을 보아서 하나님의 신성을 알 수 있는 것이다.
Як можна пізнати природу невидимого Бога? Її можна зрозуміти, розглянувши створений Ним світ творіння. Тому апостол Павло сказав: «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання» (Рим. 1:20). Так само як твори мистецтва — це субстанційний прояв невидимої природи автора, усе у Всесвіті є субстанційними об’єктами (실체대상, шільчетесан) Бога, у яких відображається невидима Божественна природа Творця. Так само як ми можемо зрозуміти природу автора, розглянувши його твори, ми маємо можливість пізнати Божу природу, розглянувши цей світ творіння.
이제 우리는 하나님의 신성(神性)을 알기 위하여, 피조세계(被造世界)에 보편적으로 간직되어 있는 공통사실을 찾아보기로 하자.
Давайте спочатку звернемо увагу на загальні риси, властиві всьому світу творіння.
존재하는 것은 무엇이든지 그 자체 내에서뿐만 아니라, 다른 존재들과의 사이에서 양성(陽性)과 음성(陰性)의 이성성상(二性性相)이 상대적 관계를 맺음으로써 비로소 존재하게 된다.
Усе у творінні наділене дуальними властивостями (이성성상, ісонсонсан) янсон (양성) та имсон (음성) і існує лише завдяки взаємодоповнюючим стосункам між цими властивостями, як усередині кожного творіння, так і між ними.
이에 대한 실례를 들어 보면, 모든 물질의 궁극적인 구성요소인 소립자(素粒子)들은 모두 양성 음성 또는 양성과 음성의 중화에 의한 중성(中性) 등을 띠고 있는데, 이것들이 이성성상의 상대적 관계를 맺음으로 써 원자(原子)를 형성한다. 그리고 이러한 원자들도 양성 또는 음성을 띠게 되는데, 이것들의 이성성상이 상대적 관계를 맺음으로써 물질의 분자(分子)를 형성하는 것이다. 이와 같이 형성된 물질들이 또한 서로 이성성상의 상대적 관계에 의하여 식물 또는 동물에 흡수됨으로써 그것들의 영양이 되는 것이다.
Наприклад, частинки, з яких складається матерія, наділені позитивним, негативним або ж нейтральним зарядом, який утворюється шляхом нейтралізації позитивної і негативної складових. Коли ці частинки об’єднуються внаслідок взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями, утворюється атом. Атоми, у свою чергу, проявляють позитивну або негативну валентність. Коли їхні дуальні властивості вступають у взаємодоповнюючі стосунки з дуальними властивостями інших атомів, вони утворюють молекулу. Сформовані таким чином молекули, вступаючи у взаємодоповнюючі стосунки з дуальними властивостями інших молекул, утворюють речовину, якою живляться рослини й тварини.
그리고 모든 식물은 각각 수술과 암술에 의하여 존속하고, 또 모든 동물은 각각 수컷과 암컷에 의하여 번식 생존한다. 인간을 보더라도 하나님이 남성인 아담을 창조하시고는 독처(獨處)하는 것이 좋지 못하다고 하시면서(창 2 : 18) 그의 대상으로 여성인 해와를 창조하신 후에야 선하다고 하셨다(창 1 : 31).
Рослини розмножуються за допомогою тичинки та маточки, тварини — через взаємодію самців і самиць. Створивши Адама, Бог побачив, що «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Бут. 2:18), і тільки створивши жінку, Єву — дружину Адама, Він сказав про все, створене Ним, що «вельми добре воно» (Бут. 1:31).
그리고 전리(電離)된 양이온이나 음이온도 또한 각각 양자(陽子)와 전자(電子)의 결합으로 형성되어 있는 것과 같이, 수술이나 암술 또는 수컷이나 암컷들도 역시 각각 그 자체 내에서 양성(陽性)과 음성(陰性)의 이성성상(二性性相)이 상대적 관계를 맺음으로써 비로소 존재하는 것이다. 따라서 인간에 있어서도 남성에는 여성성상(女性性相)이, 여성에는 남성성상(男性性相)이 각각 잠재해 있는 것이다. 그뿐 아니라 삼라만상의 존재 양상이 표리(表裏), 내외(內外), 전후(前後), 좌우(左右), 상하(上下), 고저(高低), 강약(强弱), 억양(抑揚), 장단(長短), 광협(廣狹), 동서(東西), 남북(南北) 등과 같이 모두 상대적으로 되어 있는 것도 모든 피조물이 이성성상의 상대적 관계에 의하여 서로 존재하도록 창조되어 있기 때문이다.
У процесі іонізації атоми перетворюються на позитивні чи негативні іони, однак усе одно вони містять у собі як протон, так і електрон. Схожим чином існування тичинки чи маточки, а також самця чи самиці можливе лише завдяки взаємодоповнюючим стосункам між дуальними властивостями янсон та имсон, які притаманні кожному з них. Що ж до людини, то жінці якоюсь мірою властиві чоловічі риси, а чоловіку — жіночі. До того ж усе у творінні існує на основі взаємодоповнюючих стосунків між такими аспектами, як усередині і зовні, внутрішнє і зовнішнє, перед і тил, праве і ліве, верх і низ, високе і низьке, сильне і слабке, зростаюче і спадаюче, довге і коротке, широке і вузьке, схід і захід, північ і південь. Причина цього в тому, що все створено в такий спосіб, що може існувати лише за наявності взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями.
우리는 위에서 모든 존재가 양성과 음성의 이성성상으로 인한 상대적 관계에 의하여 존재하고 있다는 사실을 밝혔다. 나아가 우리는 모든 존재를 형성하고 있는, 보다 근본 된 또 하나의 이성성상의 상대적인 관계 를 알아야 하겠다.
Отже, для того щоб будь-що у творінні могло існувати, йому необхідні взаємодоповнюючі стосунки між дуальними властивостями янсон і имсон.Однак існує інша пара дуальних властивостей, більш фундаментальних, ніж янсон і имсон, які також перебувають у взаємодоповнюючих стосунках.
존재하는 것은 무엇이든지 그 외형(外形)과 내성(內性)을 갖추고 있다. 그리고 그 보이는 외형은 보이지 않는 그 내성을 닮아 난 것이다. 따라서 그 내성이 눈에 보이지는 않으나 반드시 그 어떠한 꼴을 가지고 있기 때문에 그것을 닮아 난 그 외형이 눈에 보이는 그 어떠한 꼴로써 나타나는 것이다. 이에 전자를 성상(性相)이라 하고 후자를 형상(形狀)이라고 한다. 그런데 성상과 형상은 동일한 존재의 상대적인 양면의 꼴을 말하는 것이어서, 형상은 제2의 성상이라고도 할 수 있는 것이기 때문에 이것을 통틀어서 이성성상이라고 한다.
Усьому у творінні притаманна зовнішня форма і внутрішні якості. Видима зовнішня форма відображає невидимі внутрішні якості. Хоча внутрішні якості невидимі, вони обов’язково мають певну структуру, яка проявляється через зовнішню форму. Ми називаємо внутрішні якості сонсан (성상), а зовнішню форму — хьонсан (형상). Оскільки сонсан і хьонсан — дві взаємодоповнюючі складові однієї сутності, хьонсан можна назвати другим сонсан. Таким чином, сукупність сонсан і хьонсан ми називаємо дуальними властивостями.
이에 대한 예로서 인간을 들어 보기로 하자. 인간은 몸이란 외형과 마음이란 내성으로 되어 있다. 그리고 나타나 보이는 몸은 보이지 않는 그 마음을 닮아 난 것이다. 따라서 마음이 어떠한 꼴을 가지고 있기 때문에 그 마음을 닮아 난 몸도 어떠한 꼴을 가지게 되는 것이다. 관상(觀相)이나 수상(手相) 등 외모로써 보이지 않는 그의 마음과 운명을 판단할 수 있는 근거는 여기에 있다. 이에 마음을 성상(性相)이라 하고 몸을 형상(形狀)이라고 한다. 여기에서 마음과 몸은 동일한 인간의 상대적인 양면의 꼴을 말하는 것이어서, 몸은 제2의 마음이라고도 할 수 있는 것이기 때문에, 이것들을 통틀어서 이성성상(二性性相)이라고 한다. 이로써 우리는 모든 존재가 성상과 형상에 의한 이성성상의 상대적 관계에 의하여 존재하고 있다는 사실을 알게 되었다.
Розгляньмо для прикладу людину. У людини є тіло — її зовнішня форма, та душа — її внутрішні якості. Тіло — видимий прояв невидимої душі. Оскільки душа має певну структуру, тіло, яке її відображає, також набуває певної форми. Тому через зовнішній вигляд людини можна зрозуміти її характер та долю, чим і займаються хіромантія і фізіономіка. Тож, тіло — це хьонсан, а душа — сонсан. Душа і тіло є взаємодоповнюючими аспектами однієї людини, до того ж тіло можна розглядати як другу душу. Разом вони представляють дуальні властивості людини. Схожим чином, усе у творінні існує завдяки взаємодоповнюючим стосункам між дуальними властивостями сонсан і хьонсан.
그러면 성상과 형상은 서로 어떠한 관계를 가지고 있는 것인가? 무형(無形)의 내적인 성상이 원인이 되어 그것이 주체적인 입장에 있기 때문에, 그의 형상은 유형(有形)의 외적인 결과가 되어 그의 대상의 입장에 서게 되는 것이다. 따라서 이 양자는 서로 내적인 것과 외적인 것, 원인적인 것과 결과적인 것, 주체적인 것과 대상적인 것, 종적인 것과 횡적인 것의 상대적인 관계를 가지게 되는 것이다.
Які відносини між сонсан і хьонсан? Невидимий внутрішній сонсан є причиною та займає положення суб’єкта (주체, чуче) стосовно хьонсан; видимий зовнішній хьонсан є результатом і посідає положення об’єкта (대상, тесан) сонсан. Ці дві складові творіння пов’язані взаємодоповнюючими стосунками внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб’єкта і об’єкта, вертикального і горизонтального.
이에 대한 예로서 다시 인간을 들어 보자. 마음과 몸은 각각 성상과 형상에 해당하는 것으로서, 몸은 마음을 닮았을 뿐만 아니라 마음이 명령하는 대로 동(動)하고 정(靜)하기 때문에, 인간은 그 목적을 지향하여 생(生)을 유지한다. 따라서 마음과 몸은 내(內) 외(外), 원인(原因)과 결과(結果), 주체(主體)와 대상(對象), 종(縱)과 횡(橫) 등의 상대적인 관계를 가지고 있는 것이다.
Розгляньмо знову як приклад людину, чиї душа і тіло займають положення сонсан і хьонсан. Тіло відображає душу та підкоряється її командам, щоб забезпечити життя і втілити прагнення душі. Отже, душа і тіло перебувають у взаємодоповнюючих стосунках внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб’єкта і об’єкта, вертикального і горизонтального.
이와 같이 어떠한 피조물(被造物)에도 그 차원은 서로 다르나, 무형의 성상 즉 인간에 있어서의 마음과 같은 무형의 내적인 성상이 있어서 그것이 원인 또는 주체가 되어 인간에 있어서의 몸과 같은 그의 형상적인 부분을 움직여서, 그 개성체(個性體)로 하여금 어떠한 목적을 가진 피조물로서 존재하게 하는 것이다.
Так само у всього творіння, незалежно від рівня його складності, є невидима внутрішня складова — сонсан, яка відповідає душі людини. Ця невидима складова є причиною, що займає положення суб’єкта і спрямовує хьонсан, який відповідає тілу людини. Ці стосунки дають можливість кожному індивідуальному тілу існувати відповідно до мети Божого творення.
그러므로 동물에게도 인간의 마음과 같은 것이 있어서 이것이 어떠한 목적을 지향하는 주체적인 원인이 되어 있기 때문에, 그 육체는 그 개체의 목적을 위한 생(生)을 영위하게 된다. 식물에도 역시 그러한 성상적인 부분이 있어서, 그것이 인간에 있어서의 마음과 같은 작용을 하기 때문에 그 개체는 유기적인 기능을 유지하게 되어 있다.
У тварин теж є складова, схожа на душу людини, яка, будучи причиною, займає положення суб’єкта і спрямовує тварину до втілення мети її існування. Рослини виконують свої органічні функції завдяки тому, що вони теж мають сонсан — складову, яка виконує дії, схожі на дії душі людини.
그뿐 아니라 인간이 서로 결합하게 되는 것은 그들 속에 각기 마음이 있기 때문인 것과 같이, 양이온과 음이온이 결합하여서 어떠한 물질을 형성하는 것도 이 두 이온들 속에 각각 그 분자(分子) 형성의 목적을 지향하는 어떠한 성상적인 부분이 있기 때문이다. 그리고 양자(陽子)를 중심하고 전자(電子)가 회전하여 원자(原子)를 형성하는 것도 역시 그것들 속에 각각 그 원자 형성의 목적을 지향하는 성상적인 부분이 있기 때문이다.
Люди об’єднуються один з одним завдяки тому, що всередині кожного є душа. Так само позитивні і негативні іони об’єднуються, утворюючи молекули певної речовини, тому що всередині кожного з них є аспект сонсан, який спрямовує їх до цієї мети. Поява атома, як результату того, що електрони групуються навколо ядра, також обумовлена тим, що кожен із них наділений аспектом сонсан, який направляє їх до цієї мети.
한편 오늘의 과학에 의하면, 원자를 구성하고 있는 소립자(素粒子)는 모두 에너지로 되어 있다고 한다. 그렇다면 그 에너지가 소립자를 형성하기 위하여는 반드시 그 에너지에도 그로 하여금 소립자 형성의 목적을 지향하게 하는 성상적인 부분이 없어서는 안 된다. 한 걸음 더 나아가 우리는 이와 같이 성상(性相)과 형상(形狀)을 갖추고 있는 그 에너지를 존재케 함으로써 모든 존재계의 궁극적인 원인이 되는 한 존재를 추구하지 않을 수 없게 되는 것이다. 이 존재는 바로 모든 존재의 제1 원인으로서, 그 모든 것들의 주체적인 성상과 형상을 갖추고 있지 않으면 안 된다. 존재계의 이러한 제1 원인을 우리는 하나님이라고 부르며, 그 주체적인 성상과 형상을 하나님의 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)이라고 한다.
За даними сучасної науки, елементарні частинки, з яких складається атом, утворюються з енергії. Відповідно, енергія також містить аспект сонсан, який спонукає її утворювати елементарну частинку відповідно до мети існування частинки. Рухаючись у своїх пошуках усе далі й далі, ми наближаємося до першоджерела, яке породило цю енергію з аспектами сонсан і хьонсан. Це джерело і є першопричиною всього, що існує у Всесвіті, а отже, має в собі сонсан і хьонсан, які займають положення суб’єкта стосовно сонсан і хьонсан усього, що існує у світі творіння. Цю першопричину Всесвіту ми називаємо Бог, а Його сонсан і хьонсан, які займають положення суб’єкта, — первісним сонсан (본성상, понсонсан) і первісним хьонсан (본형상, понхьонсан).
우리는 이제 바울이 논증한 바와 같이, 모든 피조물들에게 공통적으로 간직되어 있는 사실들을 추궁(追窮)함으로써 마침내 하나님은 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)의 이성성상의 중화적 주체(中和的 主體)로서 모든 존재계의 제1 원인으로 계시다는 것을 알게 되었다.
Тож, слова апостола Павла вказують, що, вивчаючи загальні для всього світу творіння риси, ми можемо пізнати природу Самого Бога. Бог — першопричина всього Всесвіту і Суб’єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості — первісний сонсан і первісний хьонсан.
우리는 이미 위에서, 존재하는 것은 무엇이든지 양성(陽性)과 음성(陰性)의 이성성상(二性性相)의 상대적 관계에 의하여 존재한다는 사실을 밝혔다. 그러므로 삼라만상의 제1 원인 되신 존재인 하나님도 역시 양성과 음성의 이성성상의 상대적 관계에 의하여 존재해야 된다는 것은 당연한 결론이 아닐 수 없는 것이다. 창세기 1장 27절에 하나님이 자기 형상 곧 하나님의 형상대로 사람을 창조하시되 남자와 여자를 창조하시고라고 기록되어 있는 말씀으 로 보아서도 하나님은 양성과 음성의 이성성상의 중화적 주체로도 계시다는 것을 바로 알 수 있는 것이다.
Як було розглянуто вище, будь-який елемент творіння існує на основі взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями янсон і имсон. Із цього випливає закономірний висновок, що Бог, будучи першопричиною всього творіння, також має існувати на основі взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями янсон і имсон. Вірш «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:27) указує, що Бог, як суб’єкт, існує на основі гармонійної взаємодії між дуальними властивостями янсон і имсон.
그러면 성상(性相)과 형상(形狀)의 이성성상과 양성(陽性)과 음성(陰性)의 이성성상은 서로 어떠한 관계를 가지고 있는가?
Як ми можемо охарактеризувати стосунки між дуальними властивостями сонсан і хьонсан та янсон і имсон?
본래 하나님의 본성상과 본형상은 각각 본양성과 본음성의 상대적 관계를 가지고 있기 때문에, 하나님의 본양성과 본음성은 각각 본성상과 본형상의 속성(屬性)인 것이다. 그러므로 양성과 음성은 각각 성상과 형상과의 관계와 동일한 관계를 가지고 있다. 따라서 양성과 음성은 내 외, 원인과 결과, 주체와 대상, 또는 종과 횡 등의 상대적 관계를 가지고 있는 것이다. 하나님이 남성인 아담의 갈빗대를 취하여 그의 대상으로서 여성인 해와를 창조하셨다고 기록되어 있는 이유는 바로 여기에 있는 것이다(창 2 : 22). 우리는 여기에서 하나님에 있어서의 양성과 음성은 각각 남성과 여성이라고 칭한다.
У первісному сонсан, як і в первісному хьонсан Бога, містяться первісні янсон і имсон, що перебувають у взаємодоповнюючих стосунках. Тобто первісні янсон і имсон є атрибутами первісних сонсан і хьонсан Бога. Стосунки між янсон і имсон схожі на стосунки між сонсан і хьонсан. Отже, між янсон і имсон існують взаємодоповнюючі стосунки внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб’єкта і об’єкта, вертикального і горизонтального. Тому в Біблії говориться, що Бог створив жінку, Єву, як об’єкт Адама, чоловіка, з його ребра (Бут. 2:22). У цьому випадку янсон і имсон Бога проявилися у вигляді чоловіка та жінки.
하나님을 중심하고 완성된 피조세계(被造世界)는 마치 마음을 중심하고 완성한 인간 하나와 같아서, 하나님의 창조목적(創造目的)대로만 동하고 정하는 하나의 완전한 유기체(有機體)인 것이다. 따라서 이 유기체도 성상과 형상을 갖추어야 할 것이니 그의 성상적인 존재가 하나님이시요, 그 형상적인 존재가 피조세계인 것이다. 하나님이 피조세계의 중심인 인간을 하나님의 형상이라고(창 1 : 27) 하신 이유는 바로 여기에 있다. 따라서 피조세계가 창조되기 전에 있어서의 하나님은 성상적인 남성격 주체로만 계셨기 때문에, 형상적인 여성격 대상으로 피조세계를 창조하셔야만 했던 것이다. 고린도전서 11장 7절에 남자는 하나님의 형상과 영광이니라고 기록되어 있는 성구는 바로 이러한 원리를 입증하고 있는 것이다. 이와 같이 하나님은 성상적인 남성격 주체(男性格 主體)이시기 때문에 우리는 그를 아버지라 불러 그 격위(格位)를 표시하는 것이다.
Так само як людина досягає досконалості, коли зосереджує своє життя на душі, світ творіння стає досконалим, коли Бог займає в ньому центральне положення. Досконалий світ творіння з Богом у центрі — це єдиний цілісний організм, який функціонує лише згідно з Божою метою творення. Як і будь-який організм, він має існувати на основі стосунків між сонсан і хьонсан, де Бог займає положення сонсан, а світ творіння — хьонсан. Саме в цьому полягає причина того, чому Бог сказав, що людина, яка є центром світу творіння, є Його хьонсан (Бут. 1:27). Оскільки до створення Всесвіту Бог існував лише як суб’єкт, сонсан і чоловіче начало, Він не міг не створити Всесвіт у якості об’єкта, хьонсан і жіночого начала. Вірш «чоловік… образ і слава Бога» (1 Кор. 11:7) є доказом цього принципу. І оскільки Бог займає положення сонсан, суб’єкта й чоловічого начала, ми називаємо Його Батьком.
상술(上述)한 내용을 요약하여 볼 때, 하나님은 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)의 이성성상의 중화적 주체(中和的 主體)인 동시에, 본성상적 남성(男性)과 본형상적 여성(女性)의 이성성상의 중화적 주체로 계시며, 피조세계에 대하여는 성상적인 남성격 주체로 계시다는 사실을 알 수 있다.
Підсумовуючи вищесказане, ми розуміємо, що Бог — це Суб’єкт, у Якому гармонійно поєднуються дуальні властивості: первісний сонсан і первісний хьонсан. Одночасно Бог — це гармонійна єдність чоловічого і жіночого начал, які займають відповідно положення первісного сонсан і первісного хьонсан. Стосовно світу творіння, Бог є суб’єктом, сонсан і перебуває в положенні чоловічого начала.
1.2. Стосунки між Богом і світом творіння
위에서 논술한 바에 의하여, 피조물은 모두 무형의 주체로 계시는 하나님의 이성성상을 닮아 실체로 분립된 하나님의 실체대상이라는 것을 알았다. 이러한 실체대상을 우리는 개성진리체(個性眞理體)라고 한다. 인간은 하나님의 형상적인 실체대상이기 때문에 형상적 개성진리체라 하고, 인간 이외의 피조물들은 상징적인 실체대상이기 때문에 그것들은 상징적 개성진리체라고 한다.
З наведеного вище ми дізналися, що Бог займає положення невидимого суб’єкта, а будь-що у творінні є окремим субстанційним об’єктом Бога, який відображає Його дуальні властивості. Кожен субстанційний об’єкт називається індивідуальним істинним тілом (개성진리체, кесончілліче). Людина є субстанційним об’єктом Бога, створеним за Його подобою, тому ми кажемо, що вона є індивідуальним істинним тілом на рівні образу. Усе у творінні, крім людини, є субстанційним об’єктом Бога, який відображає Його дуальні властивості символічно, тому називається індивідуальним істинним тілом на рівні символу.
개성진리체는 이와 같이 하나님의 이성성상을 닮아 실체로 분립된 것이기 때문에, 그것들은 하나님의 본성상적 남성을 닮은 양성(陽性)의 실체와 그의 본형상적 여성을 닮은 음성(陰性)의 실체로 분립된다. 그뿐 아니라 이와 같이 분립된 개성진리체는 모두 하나님의 실체대상이기도 하기 때문에, 그것들은 각기 하나님의 본성상과 본형상을 닮아서 그 자체 내에 성상과 형상의 이성성상을 갖추게 되며, 그에 따라서 양성과 음성의 이성성상을 함께 갖추기도 하는 것이다.
Індивідуальні істинні тіла є окремими субстанційними втіленнями, які відображають дуальні властивості Бога. Тому серед них існують ті, яким властиві якості янсон, вони відображають чоловіче начало Бога, що займає позицію первісного сонсан, і ті, які проявляють якості имсон і відображають жіноче начало Бога, що займає позицію первісного хьонсан. Усі індивідуальні істинні тіла є субстанційними об’єктами Бога, тому, відображаючи Його первісний сонсан та первісний хьонсан, кожне з них має дуальні властивості сонсан і хьонсан і, відповідно, дуальні властивості янсон і имсон.
여기에서 이성성상(二性性相)을 중심하고 본 하나님과 피조세계와의 관계를 요약하면, 피조세계는 무형의 주체로 계시는 하나님의 이성성상이 창조원리에 의하여 상징적 또는 형상적인 실체로 분립된 개성진리체로써 구성되어 있는 하나님의 실체대상이다. 즉 만물은 하나님의 이성성상이 상징적인 실체로 분립된 실체대상이요, 인간은 그것이 형상적인 실체로 분립된 실체대상이다. 그리고하나님과 피조세계는 성상과 형상과의 관계와 같아서 내 외, 원인과 결과, 주체와 대상, 종과 횡 등 이성성상의 상대적인 관계를 가지고 있는 것이다.
Якщо розглянути стосунки між Богом і світом творіння з точки зору дуальних властивостей, то можна сказати, що світ творіння є субстанційним об’єктом Бога. Він складається з окремих індивідуальних істинних тіл, які на основі принципу творення символічно або образно втілюють у собі дуальні властивості Бога, свого невидимого суб’єкта. Творіння є субстанційним об’єктом Бога, у якому Його дуальні властивості втілюються символічно, тоді як людина являє собою субстанційний об’єкт Бога, який є образним утіленням Його дуальних властивостей. Стосунки між Богом і світом творіння схожі на стосунки між сонсан і хьонсан, тобто це притаманні дуальним властивостям взаємодоповнюючі стосунки внутрішнього і зовнішнього, причини і наслідку, суб’єкта і об’єкта, вертикального і горизонтального.
이제 우리는 창조원리(創造原理)에 입각하여 동양철학(東洋哲學)의 중심인 역학(易學)의 근본을 알아보기로 하자.
Тепер розгляньмо з точки зору принципу творення викладену в Книзі змін концепцію, на яку спирається східна філософія.
역학에서는 우주의 근본은 태극(太極, 無極)이며, 그 태극에서 음양(陰陽)이, 음양에서 금(金) 목(木) 수(水) 화(火) 토(土)의 오행(五行)이, 그리고 오행에서 만물이 생성되었다고 주장한다. 그리고 음양을 ‘도(道)’라 이르고(一陰一陽之謂道), 그 ‘도’는 곧 ‘말씀’(道也者言也)이라고 하였다. 이 내용을 종합하면 태극에서 음양 곧 말씀이 나왔고, 이 말씀에서 만물이 생성되었다는 뜻이 된다. 따라서 태극은 모든 존재의 제1 원인으로서 음양의 통일적 핵심이며 그 중화적 주체임을 의미한다.
У ній говориться, що основа Всесвіту — це Велика Межа, яка дає початок ян та інь. Із ян та інь походять п’ять елементів — метал, дерево, вода, вогонь і земля, з яких було створене все творіння. Ян та інь, разом узяті, називаються Дао («Шлях»). Шлях традиційно визначається як «Слово істини». Іншими словами, Велика Межа дала початок ян та інь, тобто Слову, і на його основі виникло все творіння. Отже, Велика Межа — це першопричина всього існуючого, центр світу творіння і суб’єкт, у якому гармонійно поєднуються ян та інь.
그런데 이것을 요한복음 1장 1절 내지 3절에 기록된 바 말씀은 곧 하나님이시고 이 말씀으로 만물이 창조되었다고 한 그 내용과 대조해 보면, 음양의 중화적인 주체인 그 태극(太極)은 이성성상의 중화적 주체이신 하나님을 표시한 말이라는 사실을 알 수 있다.
У Євангелії від Івана (1:1—3) написано: «…Бог було Слово… Усе через Нього повстало…». Порівнюючи ці слова з концепцією Книги змін, можна зробити висновок, що Велика Межа, суб’єкт, у якому гармонійно поєднуються ян та інь, — це не що інше, як Бог, суб’єкт, у Якому дуальні властивості перебувають у гармонійній єдності.
창조원리(創造原理)로 보더라도 ‘말씀’이 이성성상으로 되어 있기 때문에 그 말씀으로 창조된 피조물도 이성성상으로 되어 있는 것이다. 따라서 음양이 곧 ‘말씀’이라고 한 역학(易學)의 주장은 타당한 것이다. 그러나 역학은 다만 음양을 중심하고 존재계를 관찰함으로써 그것들이 모두 성상과 형상을 갖추고 있다는 사실을 몰랐었기 때문에, 태극이 음양의 중화적 주체인 것만을 밝혔을 뿐 그것이 본래 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)에 의한 이성성상의 중화적 주체라는 것을 밝히지 못하였다. 따라서 그 태극이 인격적인 신(神)이라는 사실에 관해서는 알지 못하였던 것이다.
Згідно з принципом творення, Слово наділене дуальними властивостями. Отже, усе, створене через Слово, містить дуальні властивості. Це означає, що твердження Книги змін про те, що ян та інь разом утворюють Слово, істинне. Але Книга змін, яка розглядає Всесвіт лише з точки зору ян (янсон) та інь (имсон), не пояснює той факт, що у всьому творінні також наявні властивості сонсан і хьонсан. Отже, коли стверджується, що Велика Межа є суб’єктом, у якому гармонійно поєднуються янсон та имсон, не йде мова про те, що Велика Межа — це суб’єкт дуальних властивостей первісного сонсан і первісного хьонсан, які перебувають у гармонійній єдності. Тому Книга змін не розкриває, що Велика Межа — це Бог, Який має особистісне начало.
이제 우리는 여기에서 역학에 의한 동양철학의 근본도 결국 창조원리에 의하여서만 해명된다는 사실을 알게 되었다. 그리고 근래에 한의학이 점차 그 권위를 더해 가게 되는 것도, 그것이 음양을 중심으로 한 창조원리적 근거에 입각하고 있기 때문임을 알 수 있는 것이다.
Отже, повне пояснення ключової концепції східної філософії, яка спирається на Книгу змін, можна дати лише на основі принципу творення. Крім того, зростання останнім часом авторитету східної медицини також зумовлене тим, що вона враховує положення принципу творення, за яким усе існує в стосунках янсон і имсон.