4.1. Визначення і еталон первозданної цінності
창조본연의 가치는 어떻게 결정되는가? 어떤 대상이 지니고 있는 가치는 그 대상이 존재하는 목적과 그것을 대하는 인간 주체의 욕구와의 상대적 관계에 의하여 결정된다고 생각하는 것이 우리가 이제까지 알아 왔던 일반적인 가치관이었다. 그런데 어떤 개성체의 창조본연의 가치는 그 자체 내에 절대적인 것으로 내재하고 있는 것이 아니라, 그 개성체가 하나님의 창조이상(創造理想)을 중심하고 어떠한 대상으로 존재하는 목적과 그것을 대하는 인간 주체의 창조본연의 가치 추구욕이 상대적 관계를 맺음으로써 결정된다. 따라서 어떤 대상이 창조본연의 가치를 가지기 위하여는, 그것이 인간 주체와 수수작용에 의하여 합성일체화함으로써 하나님의 제3대상이 되어 창조본연의 사위기대(四位基臺)를 이루지 않으면 아니 된다.
Як визначити первозданну цінність творіння? За загальноприйнятою точкою зору, цінність, яку має певний об’єкт, визначається взаємодією між метою його існування та бажанням, яке людина (суб’єкт) проявляє стосовно нього. Первозданна ж цінність будь-якого індивідуального тіла не міститься в ньому як абсолютний атрибут і визначається взаємодоповнюючими стосунками між метою існування цього тіла (об’єкта), закладеною в ньому згідно з Божим ідеалом творення, і первісно притаманним людині (суб’єкту) прагненням відкрити первозданну цінність цього індивідуального тіла. Отже, щоб набути первозданної цінності, об’єкт повинен уступити в дію віддавання та приймання (수수작용, сусучагьон) із людиною (суб’єктом) і, досягнувши абсолютної єдності з нею, зайняти положення третього об’єкта Бога, створивши чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде) у відповідності до Божого ідеалу творення.
그러면 창조본연의 가치의 기준은 어디에 있는가? 창조본연의 가치는 어떤 대상(對象) 과 인간 주체(主體)가 하나님을 중심하고 창조본연의 사위기대를 이룰 때 결정되는데, 이 사위기대의 중심이 절대자 하나님이 시므로 이 가치의 기준도 절대자 하나님이신 것이다. 그러므로 절대자 하나님을 기준으로 하여 그에 상대적으로 결정되는 어떤 대상의 창조본연의 가치도 절대적인 것이 아닐 수 없다.
Як тоді знайти еталон первозданної цінності? Первозданна цінність визначається, коли об’єкт і людина, як суб’єкт, створюють чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі, яке відповідає Його ідеалу творення. Оскільки абсолютний Бог є центром цієї чотирьохпозиційної основи, саме Він буде еталоном первозданної цінності. А оскільки Бог абсолютний, первозданна цінність об’єкта, яка визначається через їхню взаємодію, теж буде абсолютною.
예를 들면, 꽃의 미(美)는 어떻게 결정되는가? 그것은 하나님이 그 꽃을 창조하신 목적과 그 꽃의 미를 찾는 인간의 미에 대한 창조본연의 추구욕이 합치될 때, 다시 말하면 하나님의 창조이상에 입각한 인간의 미에 대한 추구욕이 그 꽃으로부터 오는 정적(情的)인 자극으로 말미암아 충당되어 인간이 완전한 기쁨을 느낄 때 그 창조본연 의 미가 결정된다. 이와 같이 창조목적(創造目的)을 중심하고 그 꽃으로부터 느끼는 기쁨이 완전할 때 그 꽃의 미는 절대적이 다. 여기에 그 미의 추구욕이란 인간 자신이 그의 성상(性相)과 형상(形狀)을 그의 대상을 통하여 상대적으로 느끼려 하는 욕망을 말한다. 그리고 그 꽃의 창조목적과 그 꽃을 대하는 인간의 가치 추구욕이 합치되는 순간 그 대상과 주체는 혼연일체의 상태를 이루게 된다.
Наприклад, яким чином визначається краса квітки? Це відбувається, коли втілення Божої мети, з якою Він створив квітку, співпадає з первісно притаманним людині бажанням виявити красу цієї квітки. Інакше кажучи, досконала людина відчуває всю повноту радості, коли її бажання пізнати красу задоволене емоційним стимулом, який надходить від квітки. Саме в цю мить і визначається її первозданна краса. Коли людина відчуває всю повноту радості від квітки відповідно до мети її створення, краса квітки стає абсолютною. Бажання пізнати її красу є проявом прагнення людини відчути власні сонсан і хьонсан через свій об’єкт. Коли одночасно втілюються мета квітки і прагнення людини виявити її цінність, об’єкт із суб’єктом досягають стану гармонійної єдності.
그러므로 어떠한 존재가 창조본연의 가치를 가지기 위하여는, 하나님을 중심하고 그와 그를 대하는 인간 주체가 혼연일체의 상태에서 하나님의 제3대상이 되어 사위기대(四位基臺)를 이루어야 한다. 그러면 절대적인 가치의 기준인 하나님과 상대적으로 결정된 만물들의 창조본연의 가치도 절대적인 것이 되는 것이다. 지금까지 어떤 대상의 가치가 절대적인 것이 되지 못하고 상대적이었던 것은, 그 대상과 그것을 대 하는 타락인간과의 사이에 이루어지는 수수관계(授受關係)가 하나님의 창조이상을 중심한 것이 아니고 사탄적인 목적과 욕망을 중심한 것이었기 때문이다.
Отже, для того, щоб проявити свою первозданну цінність, будь-який елемент творіння має досягнути стану гармонійної єдності з людиною, яка стоїть у положенні суб’єкта, стати разом із нею третім об’єктом Бога і створити чотирьохпозиційну основу. У цьому випадку первозданна цінність творіння, що визначається взаємовідносинами з Богом, Який є еталоном абсолютної цінності, теж стає абсолютною. Дотепер цінність об’єктів була не абсолютною, а відносною. Так було, тому що в основі віддавання та приймання між цими об’єктами та грішною людиною лежав не Божий ідеал творення, а сатанинські цілі та бажання.
4.2. Первісні інтелект, емоції і воля та первісні істина, краса і добро
인간의 마음은 그 작용에 있어서 지(知)·정(情)·의(意)의 3기능을 발휘한다. 그리고 인간의 육신은 그 마음의 명령에 감응되어 행동한다. 이것을 보면 그 육신은 마음 곧 지·정·의의 감응체로서, 그의 행동은 진(眞)·미(美)·선(善)의 가치를 추구하는 것으로 나타나게 된다. 또 하나님은 어디까지나 인간의 마음의 주체이시기 때문에 지·정·의의 주체이시기도 하다. 따라서 인간은 창조본연(創造本然)의 가치 실현욕에 의해 마음으로 하나님의 그 본연의 지·정·의에 감응하고, 몸으로 이것을 행동함으로써 비로소 그 행동은 창조본연의 진·미·선의 가치를 나타내게 되는 것이다.
Душа людини наділена інтелектом, емоціями і волею (지·정·의, чіджоний). Тіло людини діє за вказівками душі. Якщо тіло відповідає інтелекту, емоціям і волі душі, то вчинки людини направлені на пошук таких цінностей, як істина, краса і добро. Бог є суб’єктом душі людини, отже, Він є суб’єктом її інтелекту, емоцій та волі. Прагнучи втілити свою первозданну цінність, душа людини відповідає первісним інтелекту, емоціям і волі Бога, і її тіло діє у відповідності до них. Тільки в такому разі в житті людини проявляються первісні істина, краса і добро.
4.3. Любов і краса, добро і зло, праведність і неправедність
1. 사랑과 미
4.3.1. Любов і краса
하나님으로부터 분립된 2성(二性)의 실체가 상대기준(相對基準)을 조성하여 수수작용( 授受作用)을 함으로써 사위기대(四位基臺)를 이루려 할 때, 그들이 하나님의 제3대상으로 합성일체화(合性一體化)하기 위하여 주체가 대상에게 주는 정적(情的)인 힘을 사랑이라 하고, 대상이 주체에게 돌리는 정적인 힘을 미(美)라고 한다. 그러므로 사 랑의 힘은 동적(動的)이요, 미의 자극은 정적(靜的)이다.
Два субстанційних тіла, які виникли в результаті розділення дуальних властивостей Бога, створивши умову для взаємодії (상대기준, сандекіджун), починають дію віддавання та приймання і створюють чотирьохпозиційну основу. Для того щоб це відбулося і вони, об’єднавшись, стали третім об’єктом Бога, суб’єкт віддає об’єкту емоційну силу, яка називається любов’ю (사랑, саран), а об’єкт повертає суб’єкту емоційну силу, яка називається красою (미, мі). Сила любові активна, а стимулюючий вплив краси пасивний.
하나님과 인간을 두고 볼 때 하나님은 사랑의 주체이시요 인간은 미의 대상이며, 남녀 를 놓고 볼 때에는 남자는 사랑의 주체가 되고 여자는 미의 대상이 된다. 피조세계에 있어서는 인간은 사랑의 주체가 되고 만물세계는 미의 대상이 되는 것이다. 그러나 주체(主體)와 대상(對象)이 합성일체화하면 미에도 사랑이, 사랑에도 미가 내포되 는 것이다. 왜냐하면 주체와 대상이 서로 돌아서 일체를 이루면 주체도 대상의 입장에, 대상도 주체의 입장에 설 수 있기 때문 이다. 대인관계에 있어서 윗사람의 사랑에 대하여 아랫사람이 돌리는 미를 충(忠)이라 하고, 부모의 사랑에 대하여 자녀가 돌리는 미를 효(孝)라고 하며, 남편의 사랑에 대하여 아내가 돌리는 미를 열(烈)이라고 한다. 사랑과 미의 목적은, 하나님으로부터 실체로 분립된 양성(兩性)이 사랑과 미를 주고받음으로 합성일체화하여 하나님의 제3대상이 됨으로써 사위기대를 조성하여 창조목적을 이루려는 데 있다.
У стосунках між Богом і людиною Бог, суб’єкт, віддає любов, а людина, будучи об’єктом, повертає красу. Чоловік — суб’єкт, який віддає любов, а жінка — об’єкт, який повертає красу. У світі творіння людина є суб’єктом, який віддає любов усьому творінню — об’єкту, який натомість повертає красу. Однак коли суб’єкт і об’єкт стають одним цілим, любов стає частиною краси, а краса — частиною любові. Так відбувається тому, що при об’єднанні суб’єкта і об’єкта в коловому русі суб’єкт може діяти, як об’єкт, а об’єкт — як суб’єкт. У стосунках між людьми краса, яку молодший повертає у відповідь на любов старшого, називається відданістю (충, чун); краса, якою діти відповідають на любов батьків, — дитячою шанобливістю (효, хьо); а краса, яку повертає дружина у відповідь на любов чоловіка, — цнотливістю (열, йоль). Мета любові і краси — поєднати в одне ціле шляхом віддавання та приймання окремі субстанції, які з’явилися в результаті розділення дуальних властивостей Бога, щоб вони, ставши третім об’єктом Бога, встановили чотирьохпозиційну основу і втілили мету творення.
다음으로는 하나님의 사랑이 무엇인가를 알아보기로 하자. 하나님을 중심하고 그의 이 성성상(二性性相)의 실체대상으로 완성된 아담과 해와가 일체를 이루어 자녀를 번식함으로써 부모의 사랑(제1대상의 사랑), 부부의 사랑(제2대상의 사랑), 자녀의 사랑(제3대상의 사랑) 등 창조본연의 3대상(三對象)의 사랑을 체휼해야만, 삼대상목적(三 對象目的)을 완성하여 사위기대를 이룬 존재들로서 인간 창조의 목적을 완성하게 되는 것이다. 이러한 사위기대(四位基臺)의 3 대상 사랑에 있어서 그 주체적인 사랑이 바로 하나님의 사랑이다. 그러므로 하나님의 사랑은 3대상의 사랑으로 나타나 사위기대 조성을 위한 근본적인 힘이 되는 것이다. 따라서 사위기대는 하나님의 사랑을 완전히 받아서 그를 체휼할 수 있는 완전한 미의 대상이 요, 또 완전한 기쁨의 대상이기 때문에 창조목적을 완성한 선의 근본적인 기대가 된다.
Далі поговоримо про те, що таке любов Бога. Адам і Єва як субстанційні об’єкти дуальних властивостей Бога повинні були досягти досконалості та, ставши одним цілим, народити дітей. Таким чином, вони змогли б відчути первозданну любов трьох об’єктів: батьківську (любов першого об’єкта), подружню (любов другого об’єкта) та дитячу (любов третього об’єкта). Тільки втіливши мету трьох об’єктів (삼대상목적, самтесанмокчок) і створивши чотирьохпозиційну основу, вони досягли б мети, з якою Бог створив людину. У такій чотирьохпозиційній основі суб’єктом любові трьох об’єктів є ніщо інше, як любов Бога. Отже, Божа любов є тією основоположною силою, яка дає змогу проявитися любові трьох об’єктів та сформувати чотирьохпозиційну основу. Даючи можливість отримати й пізнати любов Бога в усій її повноті, чотирьохпозиційна основа є об’єктом досконалої краси і всебічної радості, а тому воно є фундаментальною основою добра, завдяки якій утілюється Божа мета творення.
2. 선과 악
4.3.2. Добро і зло
주체(主體)와 대상(對象)이 사랑과 미를 잘 주고 잘 받아 합성일체화함으로 말미암아, 하나님의 제3대상이 되어 사위기대를 조성함으로써 하나님의 창조목적을 성취하는 행위나 그 행위의 결과를 선(善)이라 하고, 사탄을 중심하고 사위기대를 조성함으로써 하나님의 창조목적에 배치(背馳)되는 행위나 그 행위의 결과를 악(惡)이라고 한다.
Дії або їхній результат є добрими, якщо вони сприяють утіленню Божої мети творення. Це відбувається, коли суб’єкт та об’єкт, добре віддаючи та добре приймаючи любов і красу, досягають гармонійної єдності і, ставши третім об’єктом Бога, створюють чотирьохпозиційну основу. Дії або їхній результат є злими, коли вони суперечать Божій меті творення та сприяють створенню чотирьохпозиційної основи в центрі з сатаною.
예를 들면, 하나님을 중심하고 마음과 몸이 주체와 대상의 입장에서 사랑과 미를 잘 주고 잘 받아 합성일체화하여 개인적인 사위기대를 조성함으로써, 창조목적을 완성한 개성체가 되어 하나님의 제1축복(第一祝 福)을 완성하게 될 때, 그 개성체나 또는 그러한 개성체를 이루기 위한 행위를 선이라고 한다. 그리고 하나님을 중심하고 아담 과 해와가 주체와 대상의 입장에서 사랑과 미를 잘 주고 잘 받아 부부를 이루고 자녀를 번식하여 가정적인 사위기대를 조성함으로써, 창조목적을 완성한 가정을 이루어 하나님의 제2축복(第二祝福)을 완성하게 될 때, 그 가정이나 또는 그러한 가정을 이루기 위한 행위를 선이라고 한다. 또 개성을 완성한 인간이 어떠한 사물을 제2의 자아로서 그 대상의 입장에 세워 놓고 그것과 합성일체화함으로 말미암아, 하나님의 제3대상을 이루어 주관적인 사위기대를 조성함으로써 하나님의 제3축복(第三祝福)을 완성하게 될 때, 그 사물이나 또는 그 사물을 이루기 위한 행위를 선이라고 한다. 그리고 사탄을 중심하고 사위기대를 조성함으로써 위와 같은 하나님의 3대 축복과 반대되는 목적을 이루는 행위나 그 행위의 결과를 악이라고 한다.
Наприклад, коли душа (суб’єкт) та тіло (об’єкт), підкоряючись Божій волі, добре віддають та добре приймають любов і красу, вони досягають гармонійної єдності та створюють індивідуальну чотирьохпозиційну основу. Таким чином людина виконує мету творення та втілює Перше Боже Благословення. Така людина та дії, які вона робить для того, щоб досягти такого стану, є добром. Якби Адам і Єва, відповідно займаючи положення суб’єкта та об’єкта і дотримуючись волі Бога, добре віддавали та добре приймали любов та красу і, ставши подружжям, народили й виховали дітей, вони створили б сімейну чотирьохпозиційну основу. Таким чином, вони втілили б Друге Боже Благословення і створили сім’ю, у якій була б виконана Божа мета творення. Така сім’я, а також дії, направлені на її створення, є добром. Коли людина, яка досягла особистісної досконалості, стає одним цілим зі світом творіння, який займає положення об’єкта і є її другим «я», вони стають третім об’єктом Бога і створюють чотирьохпозиційну основу володарювання. Таким чином утілюється Третє Боже Благословення. Отже, такий світ творіння, як і дії, направлені на його створення, є добром.
З іншого боку, якщо людина служить меті, протилежній Трьом Божим Благословенням, утворюючи чотирьохпозиційну основу з сатаною в центрі, то направлені на це дії та їхній результат будуть злом.
3. 의와 불의
4.3.3. Праведність і неправедність
선의 목적을 이루어 나아가는 과정에 있어서 그 선을 위한 생활적인 요소를 의(義)라 고 하며, 악(사탄)의 목적을 이루어 나아가는 과정에 있어서 그 악을 위한 생활적인 요소를 불의(不義)라고 한다. 그러므로 선의 목적을 이루기 위하여는 필연적으로 의의 생활을 요하게 되는 것으로서, 의가 선의 목적을 추구하는 이유는 바로 여기에 있는 것이다.
Праведністю називають усі складові способу життя, які сприяють утіленню добра та досягненню благих цілей. Неправедність — це всі складові способу життя, які штовхають людину до зла і втілення цілей сатани. Наше життя приведе до добра лише за умови, що ми житимемо праведно.
