(корейське)
아버지
[абоджі]
父
Слово “батько” пов’язане з поняттями “любов” і “кровний рід”. Кров породжує життя. Відповідно, стосунки між батьком і дитиною – це кровний зв’язок.
Любов, яку батько дає своїм дітям, не завжди проявляється як спокійна і тепла. Якщо діти не підкоряються його вказівкам, він суворо вичитує їх. Зрозуміло, що дітям це може не сподобатися, але пізніше вони відчують вдячність. Любов не завжди тепла, подібно до весни, іноді вона буває сувора, подібно до зими.
Припустімо, що дитина припустилася помилки й повертається додому, очікуючи, що буде суворо покарана батьком. А тут несподівано батько прощає дитину, кажучи: “Усе гаразд”. У цьому випадку дитина може відчути, що батько її красивий, як широкий океан. Це – великодушна краса. Таким чином, коли діти отримують від свого батька любов різних видів, вони відповідно відчувають різні нюанси краси.
Краса батька: сувора, великодушна, щедра, серйозна, глибока; краса, що викликає побожність.
Батько має стати найкращим другом для своєї дитини. Коли батько приходить додому, дитина одразу біжить до нього, навіть якщо до цього вона гралася з друзями. Батько також має стати найкращим учителем для своєї дитини й посісти центральне місце в її душі.
У сім’ї батько посідає становище суб’єкта; він має перебувати в центрі й не втрачати свого положення. Це місце – позиція Бога. Якщо в сім’ї відсутня гармонія, відповідальність за це несе батько.