Краса

краса (ієрогліф)

(хангиль)
美 (ханча)

Походить із китайського ієрогліфа 美 (мі) і перекладається як краса.

Оцінювати красу людини потрібно не тільки за формою її рук і ніг, ході і тембру голосу. Краса людини – не тільки в його обличчі. Її можна відчути в усьому. Краса має сферичну форму, вона як м’яч. Неважливо, з якого боку підходити, але кожна людина має власну досконалу красу. Велич людини проявляється
не в красі обличчя, а в красі її серця.

Якщо краса лише зовнішня, гріш їй ціна. Краса завжди створюється гармонією взаємин.

У відносинах між людьми краса, яку молодший повертає у відповідь на любов старшого, називається відданістю; краса, якою діти відповідають на любов батьків – шанобливістю синів і дочок; краса, яка повертається дружиною у відповідь на любов чоловіка – цнотливістю.

Фрагменти

이와 같이 아담과 해와가 완성된 부부로서 일체를 이룬 그 자리가 바로 사랑주체이신 하나님(美)의 대상 인간일체화하여 창조목적완성한 선(善)중심이 되는 자리이다.

Точка, у якій досконалі Адам та Єва стають одним цілим як подружжя, стає точкою єдності Бога, суб’єкта любові, і людини, об’єкта краси, та центром добра, у якому втілюється мета творення.

Виклад Принципу (Творення 2.3.4)

 

예를 들면, 꽃의 (美)는 어떻게 결정되는가? 그것은 하나님이 그 꽃을 창조하신 목적과 그 꽃의 를 찾는 인간 창조본연추구욕이 합치될 때, 다시 말하면 하나님창조이상에 입각 인간 추구욕이 그 꽃으로부터 오는 정적(情的) 자극으로 말암아 충당되어 인간완전 기쁨을 느낄 때 그 창조본연가 결정된다. 이와 같이 창조목적(創造目的)을 중심하고 그 꽃으로부터 느끼는 기쁨완전할 때 그 꽃의 절대적이 다.

Наприклад, яким чином визначається краса квітки? Це відбувається, коли втілення Божої мети, з якою Він створив квітку, співпадає з первісно притаманним людині бажанням виявити красу цієї квітки. Інакше кажучи, досконала людина відчуває всю повноту радості, коли її бажання пізнати красу задоволене емоційним стимулом, який надходить від квітки. Саме в цю мить і визначається її первозданна краса.

Виклад Принципу (Творення 4.1)

 

하나님으로부터 분립된 2성(二性)의 실체상대기준(相對基準)을 조성하여 수수작용( 授受作用)을 함으로써 사위기대(四位基臺)를 이루려 할 때, 그들이 하나님의 제3대상으로 합성일체화(合性一體化)하기 하여 주체대상에게 주는 정적(情的) 힘을 사랑이라 하고, 대상주체에게 돌리는 정적 힘을 (美)라고 다. 그러므로 랑의 힘은 동적(動的)이요, 의 자극은 정적(靜的)이다.

Два субстанційних тіла, які виникли в результаті розділення дуальних властивостей Бога, створивши сандекіджун, починають сусучагьон і створюють савікіде. Для того щоб це відбулося і вони, об’єднавшись, стали третім об’єктом Бога, суб’єкт віддає об’єкту емоційну силу, яка називається любов’ю (사랑, саран), а об’єкт повертає суб’єкту емоційну силу, яка називається красою (, мі). Сила любові активна, а стимулюючий вплив краси пасивний.

Виклад Принципу (Творення 4.3.1)