Ⅰ. 만유원력
2.1. Всесвітня первісна енергія
하나님은 모든 존재의 창조주(創造主)로서 시간과 공간을 초월하여 영원히 자존(自存)하시는 절대자(絶對者)이시다. 그러므로 하나님이 이러한 존재로 계시기 위한 근본적인 힘도 영원히 자존하는 절대적인 것이며, 동시에 이것은 또 피조물이 존재하기 위한 모든 힘을 발생케 하는 힘의 근본이기도 하다. 이러한 힘의 근본 된 힘을 우리는 만유원력(萬有原力)이라고 한다.
Бог — Творець усього, що є у світі. Він — вічна, абсолютна істота, яка існує Сама по Собі і перебуває поза виміром часу та простору. Відповідно, основоположна сила, яка забезпечує Його існування, також має бути вічною, абсолютною та існувати сама по собі. Вона — джерело всіх сил, які забезпечують існування всього, що є у світі творіння. Цю основоположну силу ми називаємо всесвітня первісна енергія (만유원력, ман’юволльок).
Ⅱ. 수수작용
2.2. Дія віддавання та приймання
모든 존재를 이루고 있는 주체(主體)와 대상(對象)이 만유원력에 의해 상대기준(相對 基準)을 조성하여 잘 주고 잘 받으면, 여기에서 그 존재를 위한 모든 힘, 즉 생존과 번식과 작용 등을 위한 힘을 발생한다. 이러한 과정을 통하여 힘을 발생케 하는 작용을 수수작용(授受作用)이라고 한다. 그러므로 만유원력과 수수작용의 힘은 각각 원인적인 것과 결과적인 것, 내적인 것과 외적인 것, 주체적인 것과 대상적인 것으로서의 상대적인 관계를 가지고 있다. 따라서 만유원력은 종적(縱的)인 힘이요, 수수작용의 힘은 횡적(橫的)인 힘이라고도 말할 수 있는 것이다.
Суб’єктний і об’єктний аспекти всього, що є у творінні, під впливом всесвітньої первісної енергії створюють умову для взаємодії (상대기준, сандекіджун). Якщо вони добре віддають та добре приймають, їхня взаємодія породжує всі сили, необхідні елементу творіння для існування, примноження та дії. Процес, у результаті якого виробляються всі необхідні сили, називається дією віддавання та приймання (수수작용, сусучагьон), дія віддавання та приймання). Таким чином, між всесвітньою первісною енергією та силами, породженими дією віддавання та приймання, існують взаємодоповнюючі стосунки причини і наслідку, внутрішнього і зовнішнього, суб’єкта і об’єкта. Всесвітня первісна енергія є вертикальною силою, а сили, породжені дією віддавання та приймання, — горизонтальними.
그러면 우리는 여기에서 만유원력과 수수작용을 중심하고 하나님과 피조물에 관한 것을 좀더 구체적으로 알아보기로 하자.
Поговоримо докладніше про Бога і Його творіння з точки зору всесвітньої первісної енергії і дії віддавання та приймання.
하나님은 그 자체 내에 영존(永存)하는 이성성상(二性性相)을 가지고 계셔서, 이것들이 만유원력에 의하여 상대기준을 이루어 영원한 수수작용을 하게 된다. 이 수수작용의 힘에 의하여 그 이성성상은 영원한 상대기대(相對基臺)를 조성하여, 하나님의 영원하신 존재기대를 이룸으로써 하나님은 영존하시며, 또한 피조세계를 창조하시기 위한 모든 힘을 발휘하시게 되는 것이다.
Бог має вічно існуючі дуальні властивості, які завдяки всесвітній первісній енергії створюють між собою умову для взаємодії і починають вічну дію віддавання та приймання. Під впливом сил, породжених дією віддавання та приймання, дуальні властивості Бога створюють вічну основу для взаємодії (상대기대, сандекіде). Завдяки цій незмінній основі буття Бог існує вічно та породжує всі сили, необхідні для створення світу.
한편 피조물(被造物)에 있어서도, 그 자체를 이루고 있는 이성성상(二性性相)이 만유원력에 의하여 상대기준을 이루어 가지고 수수작용을 하게 된다. 그리고 이 수수작용의 힘에 의하여 그 2성(二性)은 상대기대(相對基臺)를 조성하여 그 개성체(個性體)의 존재기대(存在基臺)를 이룸으로써, 비로소 그 개성체는 하나님의 대상으로 서게 되 며, 또 스스로가 존재하기 위한 모든 힘도 발휘하게 된다.
Схожим чином дуальні властивості будь-якого елементу творіння під впливом всесвітньої первісної енергії створюють умову для взаємодії і вступають у дію віддавання та приймання. Тільки коли за допомогою сил, породжених дією віддавання та приймання, дуальні властивості формують основу для своєї взаємодії, утворюється основа для існування кожного індивідуального тіла, завдяки якій воно може зайняти положення об’єкта Бога і породжувати всі сили, необхідні для свого існування.
이에 대한 예를 들면, 양자(陽子)와 전자(電子)의 수수작용에 의하여 원자(原子)가 존재하게 되고, 그의 융합작용 등을 일으킨다. 그리고 양(陽) 음(陰) 두 이온의 수수작용에 의하여 분자(分子)가 존재하게 되며, 또 화학작용이 일어나기도 한다.
Наприклад, атом починає існувати завдяки електромагнітним силам, які є проявом дії віддавання та приймання між протоном та електроном. Молекула виникає в результаті дії віддавання та приймання між позитивно і негативно зарядженими іонами, які дають початок хімічній реакції.
У процесі дії віддавання та приймання між позитивними та негативними зарядами виникають сили електричної взаємодії.
식물에 있어서는 도관(導管)과 사관(篩管)의 수수작용에 의하여 식물체의 기능이 유지되며, 그의 유기적인 성장을 하게 된다. 그리고 암술과 수술의 수수작용에 의하여 번식을 하게 되는 것이다.
У рослин, завдяки дії віддавання та приймання між ксилемою і флоемою, стають можливими існування та ріст, а дія віддавання та приймання між тичинкою і маточкою — це спосіб, у який переважно відтворюються рослинні організми.
동물도 수컷과 암컷의 수수작용에 의하여 그의 생(生)을 유지하며 또한 번식한다. 그리고 동식물간에 있어서도 산소와 탄산가스의 교환, 벌과 꽃의 수수작용 등에 의하여 그들은 공존(共存)하고 있다.
Тварини існують і розмножуються за допомогою дії віддавання та приймання між самцем і самицею. Співіснування тваринного і рослинного світів також відбувається завдяки дії віддавання та приймання: обмін киснем та вуглекислим газом, взаємодія бджіл та квітів і т. д.
천체(天體)를 보아도 태양과 혹성(惑星)의 수수작용에 의하여 태양계(太陽界)가 존재하면서 우주 형성을 위한 운행을 하고 있으며, 또 지구와 달도 서로의 수수작용에 의하여 일정한 궤도를 유지하면서 공전(公轉 )과 자전(自轉)의 운행을 계속하고 있는 것이다.
Вивчаючи небесні тіла, можна побачити, що на основі дії віддавання та приймання між Сонцем і планетами існує Сонячна система, а їхній рух формує Всесвіт. Дія віддавання та приймання між Землею і Місяцем робить можливими їхні обертання, як по певних орбітах, так і навколо своїх осей.
인간의 육체는 동·정맥, 호흡작용, 교감신경과 부교감신경 등의 수수작용으로써 그 생을 유지하고 있고, 그 개성체는 몸과 마음의 수수작용에 의하여 존재하면서 그의 목적을 위한 활동을 한다.
Тіло людини існує завдяки дії віддавання та приймання між артеріями та венами, вдихом та видихом, симпатичною та парасимпатичною нервовими системами тощо. Дія віддавання та приймання між душею і тілом людини дає їй змогу жити й діяти заради здійснення певних цілей.
그리고 가정에 있어서는 남편과 아내가, 사회에 있어서는 인간과 인간이, 그리고 국가에 있어서는 정부와 백성이, 더 나아가서 세계에 있어서는 국가와 국가가 서로 수수작용을 하면서 공존하는 것이다.
Чоловік і дружина в сім’ї, люди в суспільстві, влада і громадяни в державі та країни у світі співіснують, уступаючи в дію віддавання та приймання.
동서고금을 막론하고, 아무리 악한 사람이라 할지라도 바른 것을 위하여 살려고 하는 그 양심(良心)의 힘만은 뚜렷이 그 내부에서 작용하고 있다. 이러한 힘은 누구도 막을 수 없는 것으로서, 자기도 모르게 강력히 작용하고 있기 때문에 악을 행할 때에는 즉각적으로 양심의 가책을 받게 되는 것이다. 만일 타락인간에게 이러한 양심의 작용이 없다면 하나님의 복귀섭리(復歸攝理)는 불가능한 것이다.
Якою б злою не була людина, у глибині її душі постійно діє сила совісті, яка спонукає жити праведно. Так було скрізь у всі часи. Ніхто не здатен знищити силу совісті, вона діє в людині підсвідомо, тому, вчинивши зло, людина миттєво відчуває докори совісті. Якщо б у грішних людей не було совісті, то Боже провидіння відновлення людства було б неможливим.
그러면 이러한 양심작용(良心作用)의 힘은 어떻게 되어 생기는 것인가? 모든 힘이 수수작용(授受作用)에 의하여서만 생기는 것이라면, 양심도 역시 독자적으로 그 작용의 힘을 일으킬 수는 없는 것이 다. 즉 양심도 어떠한 주체에 대한 대상으로 서서 그와 상대기준(相對基準)을 조성하여 수수작용을 하기 때문에 그 힘을 발휘하게 되는 것이다. 이 양심의 주체를 우리는 하나님이라고 부른다.
Звідки походить сила совісті? Оскільки будь-яка сила є результатом дії віддавання та приймання, ця сила також не є винятком. Сила совісті не може з’явитися сама по собі, її існування можливе лише тоді, коли совість займає положення об’єкта стосовно певного суб’єкта, і вони, створивши умову для взаємодії, вступають у дію віддавання та приймання. Суб’єктом нашої совісті є Бог.
타락(墮落)이라고 하는 것은, 인간이 하나님과의 수수(授受)의 관계가 끊어짐으로써 서로 일체를 이루지 못하고, 사탄과 수수의 관계를 맺어 그와 일체를 이루게 된 것을 의미한다. 예수님은 하나님과 완전한 수수의 관계를 맺어 일체를 이룬 오직 한 분의 독생자로 오셨기 때문에, 타락한 인간이 그와 완전한 수수의 관계를 맺어 일체를 이루게 되면 창조본성을 복귀하여 하나님과도 수수작용을 하게 됨으로써 그와 일체를 이룰 수 있게 되는 것이다. 그렇기 때문에 예수님은 타락인간의 중보(仲保)가 되는 동시에 길이 되고 진리가 되며 또한 생명이 되는 것이다. 따라서 예수님은 생명을 바쳐 사랑과 희생으로 모든 것을 주시려고 오신 분이기 때문에, 누구든지 그 앞에 믿음으로 돌려 드리기만 하면 멸망치 않고 영생을 얻게 되는 것이다(요 3 : 16).
Унаслідок гріхопадіння стосунки віддавання та приймання між людиною і Богом були розірвані. Замість того, щоб стати одним цілим із Богом, прабатьки людства вступили в стосунки віддавання та приймання з сатаною і об’єдналися з ним. Тільки Ісус був Божим сином, який, установивши досконалі стосунки віддавання та приймання з Богом, став із Ним одним цілим. Коли грішна людина об’єднується з Ісусом через досконалі стосунки віддавання та приймання, вона може відновити свою первозданну природу, вступити в дію віддавання та приймання із Богом і стати з Ним одним цілим. Тому ми називаємо Ісуса «посередником» між Богом і грішною людиною; він — шлях, істина і життя. Прийшовши служити людству з любов’ю і жертовністю, Ісус навіть не пошкодував свого життя. Отож, лише звернувшись до нього з вірою, будь-хто не загине, а матиме життя вічне (Іван. 3:16).
기독교(基督敎)는 사랑과 희생에 의하여 예수님을 중심하고 인간 사이의 횡적인 수수(授受)의 회로(廻路)를 회복함으로써, 하나님과의 종적인 수수의 회로를 복귀시키려고 하는 사랑의 종교인 것이다. 그러므로 예수님의 교훈과 행적은 모두 이 목적을 위한 것이었다. 예를 들면, 예수님은 비판을 받지 아니하려거든 비판하지 말라 너희의 비판하는 그 비판으로 너희가 비판을 받을 것이요(마 7 : 1∼2)라고 말씀하셨고, 무엇이든지 남에게 대접을 받고자 하는 대로 너희도 남을 대접하라(마 7 : 12)고도 하셨으며, 또 누구든지 사람 앞에서 나를 시인하면 나도 하늘에 계신 내 아버지 앞에서 저를 시인할 것이요(마 10 : 32)라고도 말씀하셨다. 그리고 또 예수님은 선지자의 이름으로 선지자를 영접하는 자는 선지자의 상을 받을 것이요 의인의 이름으로 의인을 영접하는 자는 의인의 상을 받을 것이요(마 10 : 41)라고 말씀하셨고, 누구든지 제자의 이름으로 이 소자 중 하나에게 냉수 한 그릇이라도 주는 자는 내가 진실로 너희에게 이르노니 그 사람이 결단코 상을 잃지 아니하리라(마 10 : 42)고도 말씀하셨던 것이다.
Християнство — релігія любові. Крокуючи шляхом любові і жертовності на чолі з Ісусом, воно відновлює горизонтальні стосунки віддавання та приймання між людьми. Так стає можливим відновлення вертикальних стосунків віддавання та приймання з Богом. Насправді все, що робив та чому навчав Ісус, було спрямоване на досягнення цієї мети. Наприклад, він казав: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам» (Матв. 7:1—2); «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (Матв. 7:12); «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я» (Матв. 10:32); «Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведника» (Матв. 10:41); «І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї» (Матв. 10:42).
2.3. Чотирьохпозиційна основа, у якій на основі дії «початок-розділення-єдність» утілюється мета трьох об’єктів
1. 정분합작용
2.3.1. Дія «початок-розділення-єдність»
만유원력(萬有原力)으로 인하여 하나님 자체 내의 이성성상(二性性相)이 상대기준을 조성하여 수수작용을 하게 되면, 그 수수작용의 힘은 번식작용을 일으키어 하나님을 중심하고 이성성상의 실체대상으로 분립된다. 이와 같이 분립된 주체와 대상이 다시 만유원력에 의하여 상대기준을 조성함으로써 수수작용을 하면, 이것들은 다시 합성일체화(合性一體化)하여 하나님의 또 하나의 대상이 된다. 이와 같이 하나님을 정(正)으로 하여 그로부터 분립(分立)되었다가 다시 합성일체화하는 작용을 정분합작용(正分合作用)이라고 한다.
Завдяки всесвітній первісній енергії дуальні властивості Бога створюють умову для взаємодії. Коли вони вступають у дію віддавання та приймання, то сила цієї дії приводить до примноження та проявляється в тому, що дуальні властивості Бога втілюються у двох окремих субстанційних об’єктах, кожен із яких пов’язаний із Богом як зі своїм центром. Далі вони займають стосовно один одного положення суб’єкта та об’єкта і під впливом всесвітньої первісної енергії також створюють умову для взаємодії та розпочинають дію віддавання та приймання. Поєднавшись в одне ціле, вони створюють новий об’єкт Бога. Таким чином, Бог-початок розділяється на дві окремі субстанції, які потім, знову поєднавшись, стають одним цілим. Цю дію ми називаємо дією «початок-розділення-єдність» (정분합작용, чонпунхапчагьон).
2. 삼대상목적
2.3.2. Мета трьох об’єктів
이와 같이 정분합작용에 의하여 정(正)을 중심하고 2성(二性)의 실체대상으로 분립된 주체와 대상과 그리고 그의 합성체(合性體)가 제각기 주체의 입장을 취할 때에는 각각 나머지 다른 것들을 대상으로 세워 삼대상기준(三對象基準)을 조성한다. 그래 가지고 그것들이 서로 수수작용을 하게 되면 여기에서 그 주체들을 중심으로 각각 삼대상목적(三對象目的)을 완성하게 되는 것이다.
На основі дії «початок-розділення-єдність» дуальні властивості початку, який є центром, розділяються на два субстанційні об’єкти, що займають положення суб’єкта та об’єкта, які потім стають одним цілим. Кожен із цих елементів може займати положення суб’єкта стосовно інших трьох, створюючи таким чином умову для взаємодії з трьома об’єктами (삼대상기준, самтесанкіджун). Коли елемент, виконуючи роль суб’єкта, вступає в дію віддавання та приймання з іншими трьома, він утілює мету трьох об’єктів (삼대상목적, самтесанмокчок).
3. 사위기대
2.3.3. Чотирьохпозиційна основа
이와 같이 정분합작용에 의하여 정(正)을 중심하고 2성의 실체대상으로 분립된 주체와 대상과 그리고 그의 합성체가 각각 삼대상목적을 완성하면 사위기대(四位基臺)를 조성하게 된다.
На основі дії «початок-розділення-єдність» дуальні властивості початку, який є центром, розділяються на два субстанційні об’єкти, що займають положення суб’єкта та об’єкта, які потім стають одним цілим. Отже, коли кожен із цих елементів утілює мету трьох об’єктів, утворюється чотирьохпозиційна основа (사위기대, савікіде).
사위기대는 4수의 근본이며, 또 그것은 삼대상목적을 완성한 결과이므로 3수의 근본이기도 하다. 그리고 사위기대는 정분합작용에 의한 하나님, 부부, 자녀의 3단계로써 완성되므로 3단계 원칙의 근본이 된다. 사위기대는 그의 각 위(位)를 중심하고 각각 3대상이 되므로 이것들을 총합하면 12대상이 되기 때문에 12수의 근본이 되기도 하는 것이다. 또 사위기대는 창조목적(創造目的)을 완성한 선(善)의 근본적인 기대이므로, 하나님이 운행하실 수 있는 모든 존재와 또 그것들이 존재하기 위한 모든 힘의 근본적인 기대가 된다. 따라서 사위기대는 하나님의 영원한 창조목적이 되는 것이다.
Чотирьохпозиційна основа — джерело числа «чотири». Вона також є джерелом числа «три», оскільки виникає в результаті втілення мети трьох об’єктів. Чотирьохпозиційна основа є першоосновою принципу трьох стадій, оскільки вона утворюється на основі дії «початок-розділення-єдність» з Богом, подружжям та їхніми дітьми, які представляють три стадії. Також воно є джерелом числа «дванадцять»: оскільки кожна з чотирьох позицій взаємодіє з трьома об’єктами, загалом виходить дванадцять об’єктів. Чотирьохпозиційна основа — це фундаментальна основа добра, завдяки якій утілюється мета творення. Це фундаментальна основа, що породжує всі необхідні для існування сили та дає Богу можливість перебувати в усьому творінні. Таким чином, створення чотирьохпозиційної основи — незмінна мета творення Бога.
4. 사위기대의 존재양상
2.3.4. Форма існування чотирьохпозиційної основи
정분합작용에 의하여 삼대상목적을 이루어 사위기대(四位基臺)를 완성한 존재는 무엇이든지 원형(圓形) 또는 구형운동(球形運動)을 하여 입체로 존재한다. 이제 우리는 그 이유를 알아보기로 하자.
Коли елемент творіння шляхом утілення мети трьох об’єктів на основі дії «початок-розділення-єдність» створює чотирьохпозиційну основу, він починає коловий або сферичний рух. Це дає йому можливість існувати в тривимірному просторі. Поговоримо тепер про те, чому так відбувається.
정분합작용에 의하여 하나님의 이성성상이 각각 그의 실체대상으로 분립된 주체(主體)와 대상(對象)에 있어서, 그 대상이 주체에 대응하여 상대기준을 조성하면 그 대상은 주체를 중심으로 하고 서로 주는 힘(遠心力)과 받는 힘(求心力)으로써 수수작용을 하게 된다. 이와 같이 주체와 대상이 수수작용을 하게 되면, 그 대상은 주체를 중심하고 돌아서 원형운동(圓形運動)을 하게 됨으로써 합성일체화한다. 그런데 이와 동일한 원리에 의하여, 그 주체는 하나님의 대상이 되어 하나님을 중심하고 돌아서 그와 합성일체화하고, 또 그 대상이 그러한 주체와 합성일체화하게 될 때, 비로소 그 합성체는 하나님의 이성성상을 닮은 실체대상이 된다. 이와 같이 그 대상은 그의 주체와 합성일체화함으로써 비로소 하나님의 대상이 될 수 있는 것이다.
На основі дії «початок-розділення-єдність» дуальні властивості Бога розділяються і втілюються як два Його субстанційні об’єкти, один — у ролі суб’єкта, а інший — об’єкта. Коли об’єкт відповідає суб’єкту і створює умову для взаємодії, він уступає в центрі з суб’єктом у дію віддавання та приймання завдяки силі віддавання (відцентровій силі) і силі приймання (доцентровій силі). Під час дії віддавання та приймання об’єкт починає обертатися навколо суб’єкта. Поєднавши, таким чином, свої властивості, вони формують одне ціле. За цим же принципом суб’єкт, обертаючись навколо Бога, стає Його об’єктом і утворює з Ним одне ціле. Тільки коли об’єкт об’єднується з суб’єктом, вони разом стають новим субстанційним об’єктом Бога, оскільки починають відображати Його дуальні властивості. Таким чином, будь-який об’єкт повинен об’єднатися зі своїм суб’єктом, тому що лише за такої умови він може стати об’єктом Бога.
그리고 이 실체대상에 있어서의 주체와 대상도 역시 각각 이성성상으로 되어 있기 때문에, 그것들도 동일한 수수작용의 원리에 의하여 제각기 원형운동을 하고 있는 것이다. 그런데 이 실체대상은 이와 같이 제각기 부단한 운동을 하고 있는 주체와 대상의 수수작용에 의하여 원형운동을 하기 때문에, 그 원형운동은 이 운동을 일으키고 있는 그 주체와 대상 자체들의 특수한 운동양상에 따라서는 동일한 평면상의 궤도에서만 일어날 수도 있으나, 일반적으로는 그 주체를 중심하고 부단히 그 원형운동 궤도의 각도를 달리하면서 돌아가기 때문에, 이 원형운동은 드디어 구형운동(球形運動)을 일으키게 되는 것이다. 따라서 사위기대를 완성한 존재는 모두 원형 또는 구형운동을 하게 되어 그 존재양상은 입체가 될 수밖에 없 는 것이다.
Суб’єкт і об’єкт, які, поєднавшись, утворюють субстанційний об’єкт Бога, також наділені дуальними властивостями, кожна з яких теж здійснює коловий рух за принципом дії віддавання та приймання. Таким чином, у цьому субстанційному об’єкті в постійному коловому русі перебувають суб’єкт та об’єкт, у середині яких також відбувається коловий рух. Іноді ці два колові рухи можуть відбуватися в одній площині, однак, як правило, кут обертання об’єкта навколо суб’єкта постійно змінюється, у результаті чого коловий рух перетворюється на сферичний. Отже, усе у творінні, завершивши чотирьохпозиційну основу, бере участь у коловому та сферичному русі, існуючи, таким чином, у трьох вимірах.
이에 대한 예로서 태양계(太陽界)를 들어 보기로 하자. 태양을 주체로 한 모든 유성(遊星)들은 태양의 대상이 되어 그와 상대기준을 조성함으로써 태양을 중심하고 그에 대응하여 원심력과 구심력에 의한 수수작용을 하기 때문에, 그것들은 모두 공전(公轉)의 원형운동을 하게 된다. 이와 같이 되어 원형운동을 하는 태양과 유성들은 합성일체화하여 태양계를 이룬다. 그런데 이성성상의 복합체인 지구가 자전(自轉)하고 있을 뿐 아니라, 태양이나 태양을 중심한 다른 유성들도 또한 이성성상의 복합체이기 때문에 부단히 자전하고 있다. 따라서 이와 같이 자전하고 있는 태양과 유성들의 수수작용에 의한 태양계의 원형운동은 항상 동일한 평면상의 궤도에서만 일어나는 것이 아니라, 태양을 중심하고 부단히 그 궤도의 각도를 달리하면서 돌아가기 때문에, 태양계는 구형운동을 하게 되어 입체로서 존재하게 된다.
Розгляньмо як приклад Сонячну систему. Усі планети, як об’єкти Сонця, створивши умову для взаємодії, вступають із ним у дію віддавання та приймання за допомогою відцентрової і доцентрової сил. У результаті кожна планета обертається навколо Сонця. У процесі обертання Сонце і планети стають одним цілим і формують Сонячну систему. Водночас Земля є тілом, яке складається з дуальних властивостей і обертається навколо своєї осі. Те ж вірно й стосовно Сонця та інших планет, що так само є тілами, які складаються з дуальних властивостей і також безперервно обертаються навколо своїх осей. Тому орбітальний рух планет, спричинений дією віддавання та приймання у Сонячній системі, не відбувається лише в одній площині. Натомість постійна зміна кутів обертання приводить до сферичного руху Сонячної системи в трьох вимірах.
이와 같이 되어 모든 천체(天體)는 원형 또는 구형운동에 의하여 입체로서 존재하며, 이와 같은 무수한 천체들이 서로 수수작용을 함으로써 합성일체화하여 이루어지는 우주(宇宙)도 역시 동일한 원리에 의하여 구형운동을 하게 됨으로써 입체로서 존재하는 것이다.
Схожим чином усі небесні тіла існують у трьох вимірах через коловий і сферичний рухи. Коли всі ці незліченні небесні тіла вступають одне з одним у дію віддавання та приймання, вони утворюють одне ціле — Всесвіт. Тому Всесвіт тривимірний і сам перебуває у сферичному русі.
원자(原子)를 형성하고 있는 전자(電子)가 양자(陽子)와 상대기준을 조성하여 양자를 중심하고 수수작용을 하게 되면, 그것들은 원형운동을 함으로써 합성일체화하여 원자를 형성하게 된다. 그런데 양자와 전자도 각각 이성성상으로 되어 있어서 제각기 부단한 운동을 하고 있기 때문에, 이러한 양자와 전자의 수수작용에 의한 원형운동도 역시 동일한 평면상의 궤도에서만 일어나는 것이 아니라, 양자를 중심하고 부단히 그 각도를 달리하면서 돌아가기 때문에 이 운동은 드디어 구형운동으로 화하게 된다. 원자 역시 이렇듯 구형운동을 함으로써 입체로서 존재하게 되는 것이다. 전기에 의하여 양 음 두 극에 나타나는 자력선(磁力線)도 동일한 원리에 의하여 구형운동을 하게 된다.
Електрон, створивши умову для взаємодії із протоном, уступає з ним у дію віддавання та приймання і починає обертатися навколо протона. У результаті, об’єднавшись в одне ціле, вони формують атом. Так само протон і електрон мають власні дуальні властивості, завдяки яким вони самі перебувають у безперервному русі. Тому коловий рух електрона навколо протона, зумовлений дією віддавання та приймання між ними, не відбувається лише в одній площині, а, завдяки постійній зміні кута обертання, перетворюється на сферичний рух. Отже, атом також існує в трьох вимірах. За тим же принципом сила магнітного поля, яка виникає між позитивним і негативним полюсами, дає початок сферичному руху заряджених частинок.
다시 이러한 예를 인간을 두고 생각해 보기로 하자. 몸은 마음의 대상으로서 마음과 상대기준을 조성하여 수수작용(授受作用)을 하게 되면, 몸은 마음을 중심하고 원형운동을 함으로써 합성일체화(合性一體化)한다. 그런데 마음이 하나님의 대상이 되어 하나님을 중심하고 돌아서 그와 합성일체화하고 몸이 이러한 마음과 합성일체화하게 되면, 그 개체는 비로소 하나님의 이성성상(二性性相)을 닮은 실체대상이 되어 창조목적(創造目的)을 완성한 인간이 되는 것이다.
Розгляньмо як приклад людину. Тіло — об’єкт душі людини — створює умову для взаємодії із душею і вступає з нею в дію віддавання та приймання. Образно кажучи, тіло, обертаючись навколо душі, стає з нею одним цілим. Ставши об’єктом Бога, душа починає обертатися навколо Нього, і вони досягають гармонійної єдності. Тільки коли тіло об’єднується з такою душею, у людині починають відображатися дуальні властивості Бога, і вона, ставши Його субстанційним об’єктом, утілює мету творення.
그런데 몸과 마음도 각각 이성성상으로 되어 있어서 그 자체들도 제각기 부단한 운동을 하고 있기 때문에 이러한 몸과 마음의 수수작용으로 인하여 일어나는 원형운동은 하나님을 중심하고 부단히 그 각도를 달리하면서 돌아가게 되어 구형운동으로 화하게 된다. 그러므로 창조목적을 완성한 인간은 하나님을 중심하고 항상 구형운동의 생활을 하는 입체적인 존재이기 때문에 결국 무형세계(無形世界)까지도 주관하게 되는 것이다(본장 제6절 참조).
Тіло і душа також наділені дуальними властивостями, завдяки чому в них відбувається безперервний рух. У результаті цього коловий рух, породжений дією віддавання та приймання між душею і тілом, постійно змінює кут свого обертання навколо Бога і стає сферичним. Отже, людина, яка втілила мету творення, існує в тривимірному просторі, і її життя — це сферичний рух навколо Бога. Тому, зрештою, вона може володарювати навіть над невидимим духовним світом (Творення 6).
이와 같이 주체와 대상이 주고받는 평면적인 회로에 의한 원형운동이 다시 입체적인 회로에 의한 구형운동으로 화하는 데서 창조의 조화는 벌어지는 것이다. 즉 그 회로의 거리와 모양과 상태와 방향과 각도와 그리고 그들이 각각 주고받는 힘의 속도 등의 차이에 의하여 천태만상의 조화의 미(美)가 벌어지게 되는 것이다.
Коли коловий рух суб’єкта і об’єкта, що відбувається в одній площині, стає сферичним рухом у трьох вимірах, проявляється гармонія творення. Тобто відмінність орбіт, форм, станів, напрямів і кутів колового та сферичного рухів, а також зміна швидкостей взаємодії суб’єктів і об’єктів породжують красу гармонії в усьому її безмежному різноманітті.
모든 존재는 성상(性相)과 형상(形狀)을 갖추고 있기 때문에 그것들의 구형운동(球形運動)에도 성상적인 것과 형상적인 것의 두 가지가 있다. 따라서 그 운동의 중심에도 성상적인 중심과 형상적인 중심이 있는 것이다. 그리하여 전자(前者)와 후자(後者)는 성상과 형상의 관계와 동일한 관계를 가지고 있다.
Оскільки все у творінні наділене сонсан і хьонсан, сферичний рух буває двох типів: типу сонсан і типу хьонсан. Таким чином, існує два типи центру руху: сонсан і хьонсан. Стосунки між центрами цих рухів такі ж, як і між сонсан та хьонсан.
그러면 이 구형운동의 궁극적인 중심은 무엇일 것인가? 하나님의 이성성상의 상징적 실체대상으로 창조된 피조물의 중심은 인간이고, 그의 형상적 실체대상으로 창조된 인간의 중심은 하나님이시므로, 피조세계의 구형운동의 궁극적인 중심은 하나님이시다. 우리는 이제 이에 관한 것을 좀더 구체적으로 알아보기로 하자.
Що ж є кінцевим центром усіх сферичних рухів? Центром усього творіння, що створене як субстанційний об’єкт дуальних властивостей Бога на рівні символу, є людина. Для людини, яка була створена як субстанційний об’єкт Бога на рівні образу, центром є Бог. Отже, кінцевим центром усіх сферичних рухів у світі творіння є Бог.
하나님의 모든 실체대상(實體對象)에 갖추어진 주체(主體)와 대상(對象)에 있어서, 그 대상의 중심이 그의 주체에 있으므로, 주체와 대상의 합성체(合性體)의 중심도 역시 그 주체에 있는 것이다. 그런데 그 주체의 궁극적인 중심이 하나님이시므로, 그 합성체의 궁극적인 중심도 하나님이시다. 그러므로 하나님의 3대상이 상대기준(相對基準)을 조성하여 그것들의 3중심이 하나님을 중심하고 하나되어 수수작용(授受作用)을 함으로써 삼대상목적(三對象目的)을 완성할 때 비로소 사위기대(四位基臺)가 완성되는 것이다. 따라서 사위기대의 궁극적인 중심은 하나님이시다.
Кожний субстанційний об’єкт Бога містить у собі суб’єкт і об’єкт, причому центр об’єкта розташовується в суб’єкті. Тому центр об’єднаного тіла, сформованого суб’єктом і об’єктом, також буде в суб’єкті. Оскільки Бог є кінцевим центром суб’єкта, Він буде й кінцевим центром об’єднаного тіла. Як говорилося раніше, три субстанційні об’єкти Бога (суб’єкт, об’єкт та їхня єдність) створюють умову для взаємодії один з одним. Коли їхні центри об’єднуються навколо Бога, вступають у дію віддавання та приймання і втілюють мету трьох об’єктів, утворюється чотирьохпозиційна основа. Отже, кінцевим центром чотирьохпозиційної основи є Бог.
이와 같이 사위기대를 완성한 각개 피조물을 개성진리체(個性眞理體)라고 한다. 그런데 위에서 이미 언급한 바와 같이, 개성진리체는 형상적 개성진리체(인간)와 상징적 개성진리체(인간 이외의 피조물)로 대별된다. 그리고 피조세계는 무수한 개성진리체로 구성되어 있는데, 그 저급한 것으로부터 고급한 것에 이르기까지 단계적으로 질서정연하게 연결되어 있으며, 그중 인간은 그 최고급의 개성진리체로 존재하고 있는 것이다. 그리고 개성진리체는 모두 구형운동을 하고 있는데, 저급한 개성진리체는 보다 고급한 개성진리체의 대상이 되므로, 이 대상의 구형운동의 중심은 보다 고급위(高級位)에서 그의 주체가 되어 있는 개성진리체인 것이다. 이와 같이 수많은 상징적 개성진리체의 중심들은 저급한 것으로부터 보다 고급한 것에로 연결되어 올라가 그 최종적인 중심은 형상적 개성진리체인 인간이 되는 것이다.
Кожний елемент творіння, який створює схожим чином чотирьохпозиційну основу, називається індивідуальним істинним тілом. Як уже згадувалося, усе у творінні можна розділити на дві групи: індивідуальні істинні тіла на рівні образу (людина) та індивідуальні істинні тіла на рівні символу (усе у світі творіння за винятком людини). Світ творіння складається з незліченних індивідуальних істинних тіл, які від нижчого до вищого рівня взаємодіють одне з одним у встановленому порядку. Людина серед них займає найвище положення. Кожне індивідуальне істинне тіло здійснює сферичний рух; при цьому тіла, які перебувають на нижчому рівні розвитку, є об’єктами тих, що перебувають на вищому рівні. Центром сферичного руху об’єкта є індивідуальне істинне тіло, яке перебуває на вищому рівні розвитку і діє як суб’єкт. Схожим чином центри безлічі індивідуальних істинних тіл на рівні символу пов’язані один з одним від нижчого до вищого рівнів. Людина, індивідуальне істинне тіло на рівні образу, перебуває на вищому рівні і є центром для всіх індивідуальних істинних тіл на рівні символу.
이것을 좀더 상고(詳考)해 보기로 하자. 오늘의 과학은 물질의 최소단위를 소립자(素粒子)로 보고 있는데, 소립자는 에너지로 되어 있다고 말한다. 여기에서 물질세계를 구성하고 있는 각 단계의 개성진리체(個性眞理體)들의 존재목적을 차원적으로 살펴보면, 에너지는 소립자의 형성을 위하여, 소립자는 원자(原子)의 구성을 위하여, 원자는 분자(分子)의 구성을 위하여, 분자는 물질의 형성을 위하여, 모든 물질은 우주 삼라만상의 개체들을 구성하기 위하여 각각 존재하는 것임을 알 수 있다. 그렇기 때문에 에너지의 운동의 목적은 소립자에, 소립자의 목적은 원자에, 원자의 목적은 분자에, 분자의 목적은 물질에, 모든 물질의 목적은 우주 형성에 있는 것이다.
Розглянемо це питання докладніше. Сучасна наука вважає, що найдрібнішою складовою матерії є елементарна частинка, яка складається з енергії. Розглядаючи індивідуальні істинні тіла різних рівнів матеріального світу з точки зору мети їхнього існування, можна дійти висновку, що енергія існує для того, щоб утворити елементарну частинку, яка у свою чергу формує атом, атом — молекулу, молекула — якийсь різновид матерії, а матерія — Всесвіт загалом. Виходить, що мета дії енергії полягає у створенні частинки, мета частинки — у створенні атома, мета атома — у створенні молекули, мета молекули — у створенні матерії, а мета матерії полягає у формуванні Всесвіту.
그러면 우주(宇宙)는 무엇을 위하여 있으며, 그의 중심은 무엇일 것인가? 그것은 바로 인간인 것이다. 그러므로 하나님은 인간을 창조하시고 나서 피조세계를 주관하라고 말씀하셨다(창 1 : 28). 만일 피조세계에 인간이 존재하지 않는다면, 그 피조세계는 마치 보아 줄 사람이 없는 박물관에 비할 수 있을 것이다. 박물관의 모든 진열품들은, 그것들을 감상하고 사랑하며 기뻐해 줄 수 있는 인간이 있음으로써 비로소 역사적인 유물로서 존재할 수 있는 인연적인 관계가 그것들 사이에 성립되어, 각각 그 존재의 가치를 나타내게 되는 것이다. 만일 거기에 그 중심 되는 인간이 없다면 그것들이 무슨 존재 의의를 가질 수 있을 것인가? 인간을 위주로 한 피조세계의 경우도 이와 조금도 다름이 없다. 즉 인간이 있어 가지고 피조물을 형성하고 있는 모든 물질의 근본과 그 성격을 밝히고 분류함으로써 비로소 그것들이 상호간에 합목적적인 관계를 맺을 수 있고, 나아가서는 인간이 있어야만 동식물이나 수륙만상(水陸萬象)이나 우주를 형성하고 있는 모든 성좌(星座)들의 정체가 구분되어 그것들이 인간을 중심하고 합목적적인 관계를 가질 수 있게 되는 것이다. 그리하여 물질은 인간의 육체에 흡수되어 그의 생리적인 기능을 유지하게 하는 요소가 되며, 삼라만상은 인간의 안락한 생활환경을 만들어 주는 자료가 되는 것이다.
Заради чого існує Всесвіт і що є його центром? Людина. Саме тому Бог, створивши людину, наказав їй володіти всією землею (Бут. 1:28). Без людини Всесвіт був би схожим на музей, у якому немає жодного відвідувача. Цінність усіх експонатів музею проявляється, лише коли є той, хто цінує, любить і захоплюється ними як історичними реліквіями. Адже саме зацікавленість людини в цих експонатах дає можливість проявити цінність їхнього існування. За відсутності людини, яка є їхнім центром, чи був би сенс у їхньому існуванні? Те ж саме можна сказати й про світ творіння, володарем якого є людина. Усе у світі творіння може зав’язати доцільні стосунки в центрі з людиною, лише коли вона відкриває витоки й природу матерії, вивчає природні явища, класифікує рослинний і тваринний світ та всі сузір’я космосу. Таким чином, творіння постачає в людський організм поживні речовини, необхідні для підтримки його фізіологічних функцій, а вся природа стає тим матеріалом, який дає можливість людині створити зручне оточуюче середовище для життя.
이것들은 모두 인간의 피조세계의 대한 형상적인 중심으로서의 관계이지만, 이밖에 또 성상적인 중심으로서의 관계가 있다. 전자를 육적인 관계라고 하면, 후자는 정신적 또는 영적인 관계인 것이다. 물질로 형성된 인간의 생리적 기능이 마음의 지(知)·정(情)·의(意)에 완전히 공명되는 것은, 물질도 역시 지·정·의에 공명될 수 있는 요소를 가지고 있다는 사실을 입증하는 것이다. 이러한 요소들이 물질의 성상을 이루고 있기 때문에 삼라만상은 각각 그 정도의 차는 있으나 모두 지·정·의의 감응체인 것이다. 우리가 자연계의 미(美)에 도취하여 그와의 혼연일체의 신비경(神秘境)을 체험하게 되는 것은, 인간은 피조물의 이러한 성상의 중심도 되는 것이기 때문이다. 인간은 이와 같이 피조세계의 중심으로 창조되었기 때문에 하나님과 인간이 합성일체화한 자리가 바로 천주의 중심이 되는 자리인 것이다.
У цих стосунках між людиною і світом творіння людина займає позицію зовнішнього центру світу творіння (центру хьонсан). Крім цього, людина також взаємодіє зі світом творіння, займаючи позицію його внутрішнього центру (центру сонсан). Перші стосунки ми назвемо фізичними, а другі — духовними або психічними. Інтелект, емоції і воля душі людини породжують у її тілі, яке складається з матерії, фізіологічні реакції. Це свідчить про наявність у матерії певних елементів, що здатні реагувати, хоча й різною мірою, на вплив інтелекту, емоцій та волі, елементів, із яких складається сонсан матерії. З цієї причини все у світі творіння реагує на інтелект, емоції та волю людини, хоча міра реакції може змінюватися. Ми можемо бути зачаровані красою світу природи, захоплені таїнством повної гармонії і єдності з нею саме тому, що ми є центром сонсан усього творіння. Таким чином, людина була створена як центр усього світу творіння. Отже, місце, де вона об’єднується з Богом, стає центром Чонджу.
우리는 또 다른 면에서 인간이 천주의 중심이 되는 것을 논하여 보자. 상세한 것은 제6절에서 논하겠지만, 무형 유형 두 세계를 총칭하여 천주라고 하는데, 인간은 이 천주를 총합한 실체상이다. 그런데 우리가 이미 위에서 논한 바에 의하여, 천주를 이루고 있는 모든 피조물은 주체와 대상으로 양별(兩別)된다는 사실을 알았다.
Розгляньмо з іншої точки зору те, яким чином людина стає центром Чонджу. У шостому розділі Принципу творення пояснюється, що Чонджу складається з духовного і фізичного світів, а людина є сумарним утіленням Чонджу. Однак, як говорилося раніше, усі елементи світу творіння, які утворюють Чонджу, можна розділити на дві категорії — суб’єкти і об’єкти.
여기에서 우리는, 인간 시조로 창조되었던 아담이 완성되었더라면 그는 피조물(被造物)의 모든 존재가 갖추고 있는 주체들을 총합한 실체상이 되고, 해와가 완성되었다면 그는 또 피조물의 모든 존재가 갖추고 있는 대상들을 총합한 실체상이 되었으리라는 결론을 바로 얻을 수 있는 것이다. 그리고 하나님은 피조세계를 주관하도록 인간을 창조하셨기 때문에, 아담과 해와가 다 함께 성장하여서 아담은 피조물의 모든 주체의 주관주(主管主)로서 완성되고, 또 해와는 모든 대상의 주관주로서 완성되어 그들이 부부를 이루어 일체가 되었더라면, 그것이 바로 주체와 대상으로 구성되어 있는 온 피조세계를 주관하는 중심체였을 것이다.
Отже, ми можемо зробити висновок: якби Адам, прабатько людства, досяг досконалості, то він став би сумарним утіленням усіх суб’єктних елементів творіння. Так само досконала Єва стала б сумарним утіленням усіх об’єктних елементів творіння. Бог створив прабатьків людства, щоб вони володарювали над світом творіння. Тому, досягши досконалості, Адам і Єва стали б: він — царем усіх суб’єктів у світі творіння, а вона — царицею всіх об’єктів у творінні. Об’єднавшись в одне ціле як чоловік і дружина, вони стали б центром володарювання над усім світом творіння, який складається з суб’єктів і об’єктів.
또 인간은 천주의 화동(和動)의 중심으로 창조되었기 때문에, 모든 피조물의 이성성상의 실체적인 중심체인 아담과 해와가 완성되어 부부를 이루어 가지고 그들이 서로 화동하여 일체를 이룰 때 비로소 이성성상으로 창조된 온 천주도 화동하게 되는 것이다. 이와 같이 아담과 해와가 완성된 부부로서 일체를 이룬 그 자리가 바로 사랑의 주체이신 하나님과 미(美)의 대상인 인간이 일체화하여 창조목적을 완성한 선(善)의 중심이 되는 자리이다. 여기에서 비로소 부모 되신 하나님은 자녀로 완성된 인간에게 임재하시어 영원히 안식하시게 된다. 이 때의 이 중심은 하나님의 영원한 사랑의 대상이므로, 이것으로 말미암아 하나님은 영원히 자극적인 기쁨을 느끼시게 되는 것이다. 그리고 여기에서 비로소 하나님의 말씀이 실체로 이루어지기 때문에, 여기가 바로 진리의 중심이 되어 모든 인간으로 하여금 창조목적을 지향하도록 이끌어 주는 본심의 중심도 되는 것이다. 그러므로 피조세계는 이와 같이 인간이 완성되어 하나님을 중심하고 부부를 이룸으로써 이루어진 사위기대(四位基臺)를 중심하고 합목적적인 구형운동을 하게 된다.
Також людина була створена як центр гармонійної взаємодії Чонджу. Адам і Єва — субстанційний центр дуальних властивостей усього творіння. Тільки коли б вони досягли досконалості і стали гармонійним подружжям, у наділеному дуальними властивостями Чонджу запанувала б гармонія. Точка, у якій досконалі Адам та Єва стають одним цілим як подружжя, стає точкою єдності Бога, суб’єкта любові, і людини, об’єкта краси, та центром добра, у якому втілюється мета творення. З цього моменту Бог, наш Батько, може вічно і мирно перебувати у Своїх дітях, які досягли досконалості. Цей центр добра стає об’єктом вічної Божої любові і вічним стимулом Його щастя. Тоді вперше Боже Слово набуває свого втілення. Саме ця точка стає центром істини і первозданної душі людини, яка спрямовує її до втілення мети творення. Отже, коли досконалі люди, вступивши в подружній союз у центрі з Богом, створюють чотирьохпозиційну основу, світ творіння, спираючись на нього, починає доцільний сферичний рух.
그런데 피조세계(被造世界)는 인간이 타락됨으로 말미암아 이 중심을 잃어버렸기 때문에, 만물도 탄식하면서 하늘의 뭇 아들들 즉 창조본성(創造本性)을 복귀한 인간들이 나타나서 그의 중심이 되어 줄 날을 고대한다고 하였다(롬 8 : 19∼22).
Однак унаслідок гріхопадіння світ творіння втратив цей центр. Тому в Біблії сказано, що все створіння зідхає, мучиться й «очікує з’явлення синів Божих» (Рим. 8:19—22), тобто людей, які відновлять свою первозданну природу і зможуть зайняти положення центру світу творіння.
Ⅳ. 하나님의 편재성
2.4. Всюдисущість Бога
위에서 우리는, 정분합작용(正分合作用)에 의하여 삼대상목적을 완성한 사위기대는 하나님을 중심한 구형운동을 일으키어 하나님과 일체를 이루게 되기 때문에, 그것은 하나님이 운행하실 수 있는 모든 존재의, 그리고 그 존재를 위한 모든 힘의 근본적인 기대가 된다는 것을 알았다. 그런데 창조목적을 완성한 세계에 있어서는, 하나님의 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)의 실체로 되어 있는 피조물의 모든 개성체가 다 이와 같이 구형운동을 일으키어 하나님이 운행하실 수 있는 근본적인 기대를 조성하게 되어 있다. 이와 같이 되어 하나님은 일체의 피조물 가운데 편재(遍在)하시게 된 것이다.
Ми вже знаємо, що чотирьохпозиційна основа, у якій на основі дії «початок-розділення-єдність» утілюється мета трьох об’єктів, починає здійснювати сферичний рух, центром якого є Бог, і, таким чином, досягає абсолютної єдності з Ним. У результаті закладається фундаментальна основа, завдяки якій Бог може взаємодіяти з усіма елементами творіння, і вони можуть отримувати всю енергію, необхідну для свого існування. У світі, де втілено мету творення, будь-яке індивідуальне тіло є відображенням первісних сонсан і хьонсан Бога і, починаючи сферичний рух, створює фундаментальну основу для взаємодії з Богом. Таким чином, Бог — усюдисущий, тобто присутній у всьому творінні, що досягло єдності з Ним.
Ⅴ. 생리체의 번식
2.5. Примноження живих організмів
생리체(生理體)가 존속하기 위하여는 번식해야 하며, 그 번식은 수수작용(授受作用)에 의한 정분합작용으로 인하여 되어진다. 이에 대한 예를 들면, 식물은 꽃씨로부터 꽃의 수술과 암술이 생기고, 그 수술과 암술의 수수작용으로 인하여 다시 많은 씨를 맺어서 번식한다. 동물에 있어서는 그 수컷과 암컷이 성장하여 서로 수수작용을 하면 새끼를 낳아 번식하게 된다. 그리고 동식물의 모든 세포분열도 수수작용으로 말미암아 일어나게 되는 것이다.
Для продовження існування свого виду живі організми повинні розмножуватися. Примноження здійснюється шляхом дії «початок-розділення-єдність» на основі дії віддавання та приймання. Наприклад, рослини розвиваються з насіння; у результаті дії віддавання та приймання між тичинкою і маточкою виникає нове насіння — і, таким чином, продовжується той чи інший вид. У тварин самець і самиця виростають і, вступаючи один з одним у дію віддавання та приймання, дають життя дитинчаті. Поділ усіх рослинних і тваринних клітин також відбувається на основі дії віддавання та приймання.
어떠한 목적을 세워 놓고 마음이 원하는 대로 몸이 실천하여 몸과 마음이 수수작용을 하게 되면 동지가 생기고, 동지들이 서로 잘 주고 잘 받으면 더 많은 동지를 번식하게 되는 것이다. 이러한 면에서 보면, 피조세계(被造世界)는 무형의 하나님의 본성상(本性相)과 본형상(本形狀)이 그 창조목적을 중심하고 수수작용을 함으로써 그것이 실체적으로 전개되어 번식한 것이라고 볼 수 있는 것이다.
Якщо тіло людини, діючи відповідно до певної мети, яку визначає душа, вступає з нею в дію віддавання та приймання, у цієї людини з’являються однодумці. Якщо вони гармонійно взаємодіють (добре віддають і добре приймають), їхній колектив росте. Можна сказати, що світ творіння виник у результаті примноження субстанційних утілень первісних сонсан і хьонсан Бога, яке відбувалося шляхом дії віддавання та приймання і було направлене на втілення мети творення.
2.6. Причина наявності дуальних властивостей в усьому творінні
무엇이든지 존재하기 위하여는 반드시 어떠한 힘을 요하게 되는데, 그 힘은 수수작용(授受作用)에 의하여서만 생긴다. 그런데 무엇이나 단독적으로는 주고받을 수 없기 때문에, 그가 존재하기 위한 힘을 일으키기 위하여는 반드시 수수작용을 할 수 있는 주체(主體)와 대상(對象)의 이성성상으로 존재하지 않으면 아니 되는 것이다.
Усьому, що є у Всесвіті, необхідна енергія для існування. Вона виникає тільки завдяки дії віддавання та приймання. Однак для того, щоби вступити у взаємодію, усе в творінні повинне мати парний елемент. Тому для того, щоб вироблялася необхідна для існування енергія, будь-що повинне мати дуальні властивості, які займають положення суб’єкта і об’єкта і між якими відбувається дія віддавання та приймання.
그리고 직선상의 운동에는 어느 때고 끝이 올 수밖에 없는 것이기 때문에, 그러한 직선운동을 하고 있는 존재는 영원성을 가질 수 없는 것이다. 그러므로 무엇이든지 영원성을 가지기 위하여는 돌지 않으면 안 되고, 돌기 위하여는 주체와 대상이 수수작용을 하지 않으면 아니 된다. 그렇기 때문에 하나님도 영원성을 가지기 위하여 이성성상(二性性相)으로 계시는 것이며, 하나님의 영원한 대상인 피조물도 영원성을 가지기 위하여는 하나님을 닮아서 이성성상으로 존재하지 않으면 아니 되는 것이다. 그리하여 시간도 주기적인 윤회(輪廻)에 의하여 영원성을 유지하고 있는 것이다.
Будь-який рух по прямій урешті-решт затухає, і будь-який елемент творіння чи істота, які рухаються таким чином, не можуть існувати вічно. Отже, задля вічного існування все має обертатися, а обертання неможливе без дії віддавання та приймання між суб’єктом і об’єктом. Щоб існувати вічно, навіть Бог має дуальні властивості. Відповідно, для того, щоби світ творіння теж міг існувати вічно та, відображаючи вічну природу Бога, бути Його вічним об’єктом, він повинен мати дуальні властивості. Час також не має кінця, оскільки він циклічний.