제1절 뜻에 대한 예정
하나님의 뜻에 대한 예정(豫定)을 논술하기 위하여, 우리는 여기에서 ‘뜻’이란 무엇인가 하는 것을 먼저 알아보기로 하자.
Перед тим як говорити про призначення Божої волі, розгляньмо спочатку, у чому вона може виявлятися.
하나님은 인간의 타락(墮落)으로 인하여 창조목적(創造目的)을 이루지 못하셨다. 따라서 타락한 인간들을 놓고 섭리하시는 하나님의 뜻은 어디까지나 이 창조목적을 다시 찾아 이루시려는 데 있는 것이다. 다시 말하면, 이 뜻은 복귀섭리의 목적을 이루시는 것을 말하는 것이다.
Через гріхопадіння людини Бог не зміг досягти мети творення. Таким чином, воля Бога стосовно грішної людини, яку Він прагне втілити в життя в ході Свого провидіння, залишається незмінною — втілити мету творення. У цьому значенні Божа воля полягає в тому, щоб досягти мети провидіння відновлення.
다음으로 우리는, 하나님은 이러한 뜻을 예정하시고 그것을 이루신다는 것을 알아야 한다. 하나님은 인간을 창조하시고 창조목적을 이루시려는 뜻을 세우셨으나 인간의 타락으로 말미암아 그 뜻을 이루지 못하셨기 때문에, 하나님은 이루지 못하셨던 그 뜻을 다시 이루시기 위하여 그것을 다시 예정하시고 복귀섭리를 하시는 것이다.
Далі, необхідно пам’ятати, що Бог спочатку визначає Свою волю, а потім працює над її втіленням. Створюючи людину, Бог установив стосовно неї Свою волю — втілити мету творення. Але оскільки через гріхопадіння Бог не зміг утілити цю Свою волю, Він знову її визначив та вершить провидіння відновлення, щоб усе ж таки виконати невтілену Ним волю.
그런데 하나님은 어디까지나 이 뜻을 선(善)으로 예정하시고 이루셔야 하며, 악(惡)으로 예정하시고 이루실 수는 없다. 왜냐하면 하나님은 선의 주체(主體)이시므로 창조목적(創造目的)도 선이요, 따라서 복귀섭리의 목적도 선이어서 그 목적을 이루시려는 ‘뜻’도 선이 아니어서는 안 되기 때문이다. 그러므로 하나님은 창조목적을 이루시는 데 반대되거나 장애가 되는 것을 예정하실 수는 없기 때문에 인간의 타락이나 타락인간에 대한 심판이나 혹은 우주의 멸망 등을 예정하실 수는 없는 것이다. 만일 이러한 악의 결과도 하나님의 예정으로 되어지는 필연적인 것이라면 하나님은 선의 주체라고 할 수 없으며, 자신이 예정하신 대로 되어진 악의 결과에 대하여 후회하셔서는 아니 될 것이다.
Бог визначає Свою волю таким чином, щоб результатом її втілення стало не зло, а добро. Бог — суб’єкт добра. Відповідно, мета Його творення також є добром; схожим чином, мета провидіння відновлення і Божа воля стосовно її втілення також є добром. Із цього випливає, що Бог не міг визначити те, що перешкоджає досягненню мети творення або суперечить їй. Зокрема, Він не міг визначити гріхопадіння людини, суд над нею в результаті вчинених нею гріхів чи руйнування Всесвіту. Якщо б таке зло було неминучим результатом Божого призначення, то Бог не міг би бути суб’єктом добра. Більше того, якщо б Бог Сам визначив усе це зло, чи став би Він так побиватися над його наслідками?
하나님은 타락된 인간을 보시고 한탄하셨고(창 6 : 6), 또 불신으로 돌아간 사울 왕을 보시고 그를 택하셨던 자신의 일을 후회하셨던 것이니(삼상 15 : 11), 이것은 그것들이 모두 예정으로 되어진 결과가 아니었음을 분명히 보여 주는 것이다. 악의 결과는 모두 인간 자신이 사탄과 짝함으로써 그의 책임분담(責任分擔)을 다하지 못한 데서 일어나는 것이다.
Натомість у Біблії говориться, що Бог засмутився, дивлячись на грішних людей (Бут. 6:6), і, побачивши невіру царя Саула, пожалкував, що зробив його царем (1 Сам. 15:11). Ці вірші ілюструють, що зло є не результатом Божого призначення, а наслідком того, що люди не впоралися зі своєю часткою відповідальності, об’єднавшись із сатаною.
그러면 하나님이 창조목적을 다시 이루시려는 뜻을 예정하심에 있어서 그것을 어느 정도로 예정하시고 이루시는 것인가?
Якою мірою Бог визначає Свою волю — кінцеве втілення мети творення?
하나님은 유일(唯一)하시고 영원(永遠)하시며 불변(不變)하신 절대자이시므로, 하나님의 창조목적도 역시 그러하지 않을 수 없는 것이다. 따라서 창조목적을 다시 이루시려는 복귀섭리(復歸攝理)의 뜻도 유일하고 불변하며 또한 절대적인 것이 아닐 수 없다. 그렇다면 이 뜻에 대한 예정 또한 절대적일 것임은 말할 필요도 없는 것이다(사 46 : 11). 이와 같이 뜻을 절대적인 것으로 예정하시기 때문에, 만일 이 뜻을 위하여 세워진 인물이 그것을 이루어 드리지 못할 때에는, 하나님은 그의 대신 다른 인물을 세워서라도 끝까지 이 뜻을 이루어 나아가시지 않으면 안 되는 것이다.
Бог — Сутність унікальна, вічна, незмінна, абсолютна, тому і мета Його творення повинна бути такою ж. Відповідно, Його воля стосовно провидіння відновлення, спрямованого на втілення мети творення, також повинна бути унікальною, вічною, незмінною й абсолютною. З цього випливає, що призначення Божої волі також має бути абсолютним (Іс. 46:11). Зважаючи на те, що Бог визначив Свою волю абсолютно, коли обрана для якоїсь місії людина не справляється з нею, Бог усе одно продовжує втілювати Своє провидіння, аж до його повного завершення, навіть якщо для цього Він змушений обрати іншу людину, щоб перекласти цю місію на її плечі.
그 예를 들면, 아담을 중심하고 창조목적(創造目的)을 이루려 하셨던 그 뜻은 이루어지지 않았으나, 이 뜻에 대한 예정은 절대적이기 때문에, 하나님께서는 예수님을 후아담으로 보내시어 그를 중심하고 그 뜻을 다시 이루시려 하셨던 것이다. 뿐만 아니라 유대인들의 불신으로 말미암아 이 뜻도 역시 완전히 이루어지지 않았기 때문에(전편 제4장 제1절 Ⅱ), 예수님은 재림하셔서까지 이 뜻을 기필코 완수하실 것을 약속하셨던 것이다(마 16 : 27).
Наприклад, Бог хотів, щоб мета Його творення була втілена Адамом. І хоча цього не сталося, призначення Бога стосовно втілення Своєї волі залишилося незмінним. Тому Бог послав Ісуса як другого Адама, намагаючись здійснити Свою волю через нього. Коли внаслідок невіри іудеїв воля Бога втілилася не повністю (Месія 1.2), Ісус пообіцяв прийти знову, щоб остаточно її втілити (Матв. 16:27).
또 하나님은 아담가정에서 가인과 아벨을 중심한 섭리로써 ‘메시아를 위한 가정적인 기대’를 세우려 하셨다. 그러나 가인이 아벨을 죽임으로 말미암아 이 뜻이 이루어지지 않았으므로 그 대신 노아가정을 세우시어 이 뜻을 이루려 하셨던 것이다. 나아가 노아가정이 또 이 뜻을 이루어 드리지 못하게 되었을 때 하나님은 그의 대신으로 아브라함을 세우시어 기필코 그 뜻을 이루셔야 했던 것이다.
Інший приклад — це спроба Бога закласти основу для прийняття Месії на сімейному рівні в провидінні, центром якого були Каїн та Авель. Коли воля Бога не здійснилася через те, що Каїн убив Авеля, Бог вирішив утілити її через сім’ю Ноя. Коли й ця спроба завершилася невдачею, Бог обрав на це місце Авраама, щоб він обов’язково виконав Його волю.
하나님은 또 아벨로써 이루시지 못한 뜻을 그 대신 셋을 세우시어 이루려 하셨고(창 4 : 25), 또 모세로써 이루어지지 않은 뜻을 그 대신 여호수아를 택하여 이루려 하셨으며(수 1 : 5), 가룟 유다의 반역(反逆)으로 인하여 이루어지지 않았던 뜻을 그의 대신 맛디아를 택하시어 이루려 하셨던 것이다(행 1 : 25).
Крім цього можна навести такі приклади: Бог намагався виправити невдачу втілення Своєї волі через Авеля, обравши Сифа на його місце (Бут. 4:25); Бог намагався втілити Свою волю, що залишилася незакінченою Мойсеєм, обравши натомість Ісуса Навина (Нав. 1:5). Коли воля Бога не здійснилася через зраду Іуди Іскаріота, Бог удався до другої спроби втілення Своєї волі, обравши Матвія на його місце (Дії 1:26).