Цивілізація

Основним суб’єктом світової історії є не регіон, не етнос чи народ, не держава, а цивілізація. Кожна цивілізація проходить однакові фази народження, зростання, краху, розкладання та загибелі.

Протягом усієї історії багато цивілізацій з’являлися і зникали з Землі. Колись величні та багаті культури тепер усіма забуті та занедбані. Іноді причиною їхньої загибелі ставали зовнішні чинники, такі як погодні явища, хвороби чи стихійні лиха, проте основною причиною було внутрішнє розкладання, особливо занепад віри та моральності.

Чому багато великих цивілізацій загинули? Тому що коли цивілізація починала процвітати, замість того, щоб жити заради всього світу, вона ставала егоцентричною і намагалася поглинути світ, прагнучи задовольнити свої апетити. У наш час багато наддержав переживають занепад саме з цієї причини.

Сьогодні багато людей несвідомо поклоняються ідолові на ім’я «цивілізація». Їхніми ідолами стали матеріальні речі. Люди стали рабами цивілізації і тому не знають, що має займати центральне місце у їхньому житті. Люди не шукають Бога і докладають божевільні зусилля, при цьому не розуміючи, куди їм йти і до якої мети прагнути.

Основою будь-якої цивілізації протягом усієї історії був дух. Релігія – це духовна основа, яка зберігалася протягом століть і осередком якої завжди був дух. Розповсюджуючи свій вплив, релігія спрямовує совість людини, впливає на соціальне середовище та допомагає людству побудувати світ, який бажає побачити Небесний Батько.

Духовна і матеріальна цивілізація, які сформовані на основі релігії та науки в пошуках шляхів подолання двох аспектів людського невігластва, повинні прийти до гармонії. Тільки після цього людям вдасться вирішити фундаментальні проблеми людського життя та здійснити світ ідеалу.