Релігія

Слово «релігія» складається з ієрогліфів «основа» (宗) та «вчення» (敎). Релігія – це основне вчення. Вона ніби підлога у будинку. Щоб у нас був будинок, у ньому має бути підлога, і релігія – це і є те саме фундаментальне вчення. Остаточний висновок цього вчення – Істинний Батько, Істинний Вчитель та Істинний Господар, тобто Бог. Знаючи Бога, ми приходимо до розуміння основоположного вчення, яке може стати коренем, стовбуром та гілками будь-яких вчень.

Посилаючи людству пророків і святих, Бог дає початок релігіям. Простежуючи розвиток історії аж до сьогодення, можна побачити, що культурні сфери, в основі яких лежать релігії, вбирають у себе культури нашого світу. Ми стали свідками розвитку християнської культурної сфери у демократичному світі, розвитку культурної сфери конфуціанства, буддизму та дзен-буддизму на Далекому Сході, індуїстської культурної сфери в Індії, а також ісламської культурної сфери. Так ми можемо розпізнати присутність Бога та Його працю.

Виходячи за межі часу та простору, вчення засновників релігії послужило рушійною силою для захисту совісті, моралі та розвитку культури. Відповідно, всі релігії є партнерами у припиненні існування грішного світу та побудові ідеального світу, якого бажає Бог та людство.

Чому вчить релігія? Вона вчить нас рятувати душу та підкоряти тіло. Ось чому релігії спонукають жертвувати собою, служачи іншим.

В наш час релігії своєю метою вважають особистий порятунок, проте релігія, яку прийме весь світ і яку Небесний Батько утвердить у нову епоху, має бути націлена на спасіння сімей.