Віра і реальність

Розглядаючи питання життя людини, ми завжди стикаємося з проблемами, що стосуються матеріальних речей. Як за допомогою наших знань можна встановити зв’язок між вірою і реальністю? Це неможливо зробити, думаючи тільки про життя звичайних людей. Але можна знайти зразок, вивчаючи долі святих і мудреців минулого, і подивитися, як вони ставилися до матеріальних благ і як будували свої взаємини з людьми. Якими були їхні цілі та мотиви?

Ці великі люди починали своє життя віри, звертаючи всі свої помисли до Небесного Батька, а не до себе. Вивчаючи їхнє життя, ми виявляємо, що всі вони відчули на собі суперечності життя віри і реальності. Але їм вдавалося розв’язати проблему, коли вони ґрунтувалися не на своїх бажаннях.

У будь-якій сфері вони повністю віддавалися взаємовідносинам із Небесним Батьком, бо, крім Нього, не було на кого покластися. Вони не падали духом.

Тому й ми повинні зберігати оптимізм у складній ситуації. Завжди є можливість продовжувати шлях, і не повинно бути місця розчаруванню.

У наші дні світ мчить до руйнування; у людей немає надії, лише відчай. Але незмінні люди, що встають над смертю, повинні вийти з цього хаосу і бід. Мінливість має піти, а вічні якості – залишитися.

Нам потрібно помічати не тільки погані речі, які хотілося б змінити, а й хороші, які ми хотіли б примножити для нації та людства. Коли ми дивитимемося на світ очима Батька, то постійно зростатимемо.

Але на жаль, у цьому світі нам подобається залишатися такими, як є. Водночас ми не хочемо вмирати й не хочемо бути переможеними реальністю цього світу. Єдиний спосіб подолати таке становище і віднайти вічну істину – перевершити смерть і прийти до життя, подолати тлінність і стати незмінними.