Вогник душі

Піднявшись вночі на гору і подивившись навколо, можна помітити багато мерехтливих вогників. Серед них вирізняються різнобарвні, але найбільше помітні – яскраві. Таку ж картину спостерігає духовний світ, коли згори дивиться на наш світ. Наша душа подібна до вогника у темряві, хоча своїми фізичними очима ми не можемо бачити її такою. Електрична лампочка має зовнішню форму, але насправді світиться вольфрамова нитка всередині. Джерелом світла, як відомо, є електрика, що генерується на електростанції.

Ми маємо розуміти, яка ми лампочка, і який у нас роз’єм. Чи ми маленькі, як вогники на різдвяній ялинці, чи подібні до прожектора, який освітлює футбольне поле? Є такий вислів “світла душа”. Можна сказати, що зусилля, які ми докладаємо щодня, збільшують як нашу лампу, так і наш роз’єм, і ми зможемо сяяти все яскравіше і яскравіше. Чи легко це? Одна справа — користуватися світлом собі на благо, проте стати світлом самому і ставати все яскравішим і яскравішим — не легко.

Коли загоряється велике і яскраве джерело світла, всі менші лампочки вже не потрібні, їх можна вимкнути. Небесний Батько зробив сонце таким яскравим джерелом світла, що ніщо не може позмагатися з ним у цьому. Електричне світло нам потрібно тільки тому, що існує ніч. Чого ми потребуємо більше, сонячного світла чи світла лампочки? Чи можливо зробити сонячний день ще яскравішим, якщо додатково увімкнути кілька прожекторів? Це неможливо.

Історія була свідком багатьох людей, які приходили і відходили, і кожен з них, доки жив на землі, випромінював своє світло. Деякі з них залишили після себе певну спадщину, як от літературу, філософію чи мистецтво, що є проявом їхньої душі та характеру. Якщо вона мала певну цінність, люди, що жили після них, бажали зберегти її, виставляючи у музеях, бібліотеках тощо. Багато особистостей були відзначені історією з кращого боку, тому що вони намагалися озвучити центральну істину.