Ієрархія любові

Уявіть як багато мільйонів клітин міститься в кожній людині. Щодня мільйони з них помирають, і на їхнє місце встають нові. Можливість послужити як клітини тіла істинної любові стає предметом їхньої гордості. Таким є все суще – чи то тварини, чи то риби, чи то овочі, чи то мінерали – всі вони бажають жити заради істинної любові не концептуально, а в буквальному сенсі. Пройти цим шляхом для них – єдиний шанс досягти істинної любові.

Усі живі істоти в ідеалі бажають бути пов’язаними зі щасливими чоловіком і жінкою, які об’єдналися в коханні. А оскільки одним стрибком досягти цієї мети неможливо, їм доводиться користуватися додатковим мостом. Крок за кроком вони пробираються вгору, і рано чи пізно дістаються до чоловіка або жінки. Такий їхній ідеал, така їхня надія.

Наприклад, океан населяє безліч риб різних видів. Є маленькі риби, риби великі, є найбільші риби. Існує так званий “харчовий ланцюжок”, у якому менші творіння поїдаються більшими. Навіть найменші ланки ланцюжка мають на меті досягнення чоловіка і жінки, які перебувають на самому його верху.

Усе суще створено з таким ідеалом, що “одного дня я зможу стати частиною клітин вселенського центру – чоловіка і жінки”. Однак їм підійдуть не будь які звичайні чоловік і жінка, а чоловік і жінка, єдині в любові.

Світ може розвиватися, правителі можуть змінюватися, політика і напрямок історії можуть змінюватися, але харчовий ланцюжок буде завжди незмінним. Менші істоти мають підтримувати більших, тоді як більші мають допомагати меншим.

Західна філософія у своїй основі спирається на концепцію сили. Вона стверджує про те, що сильний домінує над слабким, але це не узгоджується зі вселенським ідеалом. Правильним є твердження про те, що всі істоти помирають або жертвують собою заради любові, яка набагато сильніша за будь-яку силу чи владу.