Мета любові

Любов є джерелом творіння, джерелом життя. Ви були зачаті в любові батька і матері; ви народилися немовлям і виросли в любові ваших батьків. Вони міняли вам підгузки й годували щодня, що є вираженням любові батьків.

Кожне життя було зачате і народжене завдяки любові, тому дитина призначена зростати в любові. Хіба це не найбажаніший шлях для народження – коли вам раді й вас люблять безумовно ваші батьки? Це закладено в людській природі – бажати цього; всі люди народжуються з тягою до такої любові. Досвід бути тим кого люблять і бути в обіймах своїх матері й батька – це як підготовка до того, щоб бути прийнятим у лоно вселенської любові Небесного Батька. Любов наших батьків є лише “майстернею”, де ми дізнаємося, як це бути в обіймах нашого універсального Батька, Бога. Проте люди забувають про прекрасну мету любові. Замість цього, багато чоловіків і дружин борються один з одним, а потім розлучаються.

Коли дитина забруднює свої пелюшки, це не красиво, а підгузок найсмердючіша річ у світі! Але для її батьків це радість через любов. Зрештою обійми батьків є підготовкою до обіймів Бога. Коли дитина підросте він або вона йде до школи. Це ніби “обійми” суспільства, в яких дитина розширює своє розуміння і стає краще підготовленою до обіймів Бога.

Таким чином, істинне суспільство буде тим, у якому діяльність людей мотивується бажанням допомагати іншим. Таке ось суспільство ми повинні будувати, а не те, в якому гроші є мотивацією. У школі вчитель перебуває на позиції батьків для учнів, а учні перебувають на положенні братів і сестер один до одного. Розширення батьківської любові, здійснюване суспільством, є другим тренувальним майданчиком для остаточного втілення любові.