Незнання

Залишаючись у невігластві, ми не досягнемо досконалості, навіть якщо будемо прагнути цього десять тисяч років.

Існує два аспекти незнання — внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє незнання означає нерозуміння духовної сторони життя. Ми не знаємо, звідки походить людина, у чому полягає мета її життя, що відбувається після смерті, чи існують Бог і потойбічне життя, що таке добро і зло. Зовнішнє незнання пов’язане з недостатньою обізнаністю в питаннях, що стосуються світу природи, включаючи тіло людини; з незнанням основ матеріального світу і природних законів, яким підпорядковуються всі фізичні явища.

З перших днів історії й дотепер люди перебували в безперервному пошуку істини, яка б звільнила їх від незнання й відновила знання. За допомогою релігії людство йшло шляхом пошуку внутрішньої істини, а за допомогою науки прагнуло знайти зовнішню істину.

Для грішних людей знання — це світло життя та сила відродження, тоді як незнання — тінь смерті й причина загибелі. Незнання не може породжувати істинних почуттів, а за відсутності знань і емоцій не може з’явитися воля до дій. Без правильного функціонування інтелекту, емоцій і волі неможливо жити життям істинної людини.

Релігії допомагали людям поступово долати духовне незнання, пробуджуючи до життя їхню первозданну душу. Вони вчили людей зосереджувати своє життя на пошуках невидимого, причинного світу. Оскільки далеко не кожна людина відчуває необхідність релігії, лише небагато людей швидко набувають духовного знання. Для більшості ж духовний ріст залишається досить повільним.

Потрібно постійно духовно навчатися. Щоб не бути у невігластві, нам потрібні знання та освіта. Звільнившись від невігластва і живучи життям добра, якого прагне первозданна душа, люди знайдуть щастя.