Посмішка

Чи можна пояснити, чому нам більше подобається дивитися на усміхнену людину, ніж на ту, що плаче? Якщо ми притихли або насупилися, наш рот закритий, він являє собою тільки одну лінію, в якій немає різноманітності. Однак, якщо ми сміємося, наш рот відкритий, він утворює окружність, у якої є три основні ділянки. Кругла форма породжує хороші почуття, адже вона може легко гармоніювати з чим завгодно.

Є люди зі схожими рисами обличчя, але всі вони посміхаються і сміються по-різному. Якісь люди посміхаються тільки губами, а інші – очима. Не існує одного певного способу посміхатися.

За посмішкою і сміхом можна оцінити людину. Обличчя людини, яка по-справжньому, відкрито сміється, розквітає подібно до квітки. У такої людини прекрасна душа, вона не може бути повністю злою. Посмішки деяких людей бувають підступними й вимушеними; їхній рот намагається сміятися, тоді як інша частина обличчя залишається серйозною.

Коли ми по-справжньому сміємося, у цьому бере участь усе тіло. Так воно повинно, по ідеї, і чинити, однак, через брак гармонії між тілом і душею тіло часто слухається не повністю. Такий вимушений сміх може багато чого розповісти про душу людини.

Якщо у нас разом є багато такого, над чим можна посміхнутися і посміятися, це означає, що в минулому у нас було багато щасливого. Один сміх породжує інший, це веде до щастя, і тут починається мистецтво танцю і музики.

Людськими словами неможливо описати істинну любов. Коли приходить істинна любов, наші кістки, наші органи тіла, всі п’ять почуттів розпливаються в усмішках і всі разом вибухають сміхом радості. Чим у цій ситуації зайнятий наш мозок? Чи буде він холодний як камінь, поки все тіло посміхається й іскриться від радості? Завдяки дотику істинної любові все приходить у реакцію. Народжується гармонія і злагоджена дія. Уся наша сутність і душею, і тілом у гармонії відповідає на неї. Такий вічний вселенський принцип.