Видиме – невидиме

Усі елементи творіння, незалежно від рівня своєї складності, мають невидимий внутрішній і видимий зовнішній аспекти. Невидиме є суб’єктом, а видиме – об’єктом, тож спостерігаючи речі видимі, ми можемо уявити їхнє першоджерело, щось невидиме.

Ми не можемо побачити нашу душу, але знаємо, що вона існує. Наприклад, унаслідок чого в нас з’являється усмішка? Коли ми усміхаємося або сміємося, хто в цей момент щасливий, наше тіло чи душа?

Видиме й відчутне, що існує в конкретній формі, походить від чогось невидимого і внутрішнього. Наприклад, бажаючи навчитися чогось, ми насамперед вирішуємо, що будемо вчитися, а потім діємо.

Наслідок має знати свою причину, інакше він не буде з’єднаний з нею і не зможе діяти, як годиться. Навіть листя на деревах повертається до сонця. Творець – центр усього Всесвіту, а сонце – центр природного світу, і в нас присутня тенденція шукати Творця. Це схоже на те, як залізні стружки притягуються до магніту, де Бог – магніт.

Електрика невидима, але варто нам увімкнути живлення, і електроприлад починає працювати, тож ми можемо бачити, що електрострум у мережі присутній. Точно так само, якщо ми справді з’єднані з Творцем, ми можемо відчувати Його в дії.

У сонячні дні ми бачимо сонце, але чи можемо ми в похмурий день сказати, що сонця немає? Ми знаємо, що за хмарами є сонце, однак, чи можуть ті, хто ніколи його не бачив, стверджувати, що сонце є, в той час, коли його не видно?

Наші особисті якості є вираженням невидимої душі, завдяки якій ми можемо зв’язатися з Творцем як зі своїм суб’єктом. І якщо ми як об’єкт і наслідок не схожі на Нього, то в нас із Ним немає жодних стосунків.

Роблячи добрі речі, не робіть їх для того, щоб здаватися хорошими. Не робіть добро тільки для того, щоб виглядати добрими, але для того, щоб об’єднатися з Небесним Батьком, щоб бути схожими на Нього.