Чотири сезони

У природи є свої цілі та напрями розвитку. Розвиток відбувається циклічно та націлений на певні результати. Завдяки цим циклам формуються нові об’єкти. Всесвіт розвивається циклічно. Все живе починає жити і розмножуватися навесні, цвіте влітку, приносить плоди восени і набирає сили взимку. Чотири пори року наступають один за одним, змінюючи один одного.

Цикл весни, літа, осені та зими повторюється не лише рік за роком, а й день за днем: ранок відповідає весні, день – літу, вечір – осені, ніч – зимі. За цим зразком людське життя проходить чотири фази: дитинство, юність, зрілість і старість. Людська історія також розвивається за прикладом зміни пір року.

Подібно до чотирьох пір року, у вашому житті також настає весняний період, коли на вас сходить Божа милість; період літа, коли вона множиться; період осіннього збору врожаю та зимовий період випробувань. Тож нам потрібно приймати випробування із вдячністю. Вони походять від любові Небесного Батька, щоб відокремити нас від зла. Випробування подібні до зими, тому, якщо ми їх витримаємо і подолаємо, на нас знову зійде Божа благодать, подібна до весни. Люди повинні любити і весну, і літо, і осінь, і зиму.

Коли настає весна, треба сіяти, літо – пора бурхливого зростання, осінь – час плодів, взимку треба привести все до ладу і зберегти у своїй душі джерело нового життя. Воно стане насінням, яке можна буде посіяти з настанням нової весни. Це означає, що в майбутньому нам потрібно буде стати батьками та дати життя синам та донькам, схожим на нас. Ми повинні будемо виростити їх, як виростили нас.

Восени з дерев опадає листя, навесні з’являються нові пагони, а влітку сад стоїть зелений. Так само і ми, люди, з’являємося, пройшовши через незліченну низку наших предків, з якими пов’язані узами крові і які живуть у нас. Ми є їхніми нащадками і живемо як їхні представники. Ми живемо, щоб, слідуючи істинній любові та життєвій силі наших предків, продовжити їх кровний рід.