Ненаситність

Людина – істота жадібна. Хоч би як багато влади вона не мала, навіть якщо її достатньо для керування усім світом, щось усередині неї не буде відчувати задоволення. Ви думали коли-небудь над тим, звідки походять такі бажання, де початок цієї пожадливості? У бажань і пожадливості має бути першоджерело.

Чому Небесний Батько наділив людину бажаннями, амбіціями та пожадливістю? Він хотів наповнити жадібні серця людей істинною любов’ю.

Людська душа – найненаситніша річ. Не важливо, скільки вже накопичено, вона ніколи не скаже: “Цього достатньо”. Навіть якщо золота, діамантів і грошей у вас буде більше ніж необхідно, душа не відчуватиме насичення.

У людей є бажання і природне прагнення до любові, Бог дозволяє нам особисто володіти чимось і досягати особистих цілей. Проте початково ми не повинні були прагнути до безмежного багатства або переслідувати порочні цілі, що йдуть усупереч із загальним благом.

Жадібність породила багато проблем в історії. Сама по собі людина може бути не такою вже й злою, але через своє оточення або своїх предків вона волею-неволею відчуває ненависть, заздрість та інші нехороші речі. Якщо така людина завдяки вихованню вирішить змінитися, якщо вона обере добрих наставників і гарне життєве оточення, якщо вона докладатиме зусиль – сила зла, що впливає на неї, поступово слабшатиме.

Що може наситити душу людини й утамувати її бажання? Ніщо матеріальне не має сили цього зробити. Лише істинна любов здатна повністю задовольнити й наситити душу.

Жадібність, що перебуває в правильній позиції, побажає роздати усе, що має, і від цього зможе розтанути весь світ. Тож проявити подібну жадібність не так уже й погано. Це буде воістину святим.