Становлення народу

Якою була доля пригноблених народів з історичного погляду? Якщо в групи людей була ясна мета, то, навіть зазнаючи гонінь тривалий час, вони могли уникнути загибелі. Ба більше, перед лицем випробувань вони лише тісніше згуртовувалися і ставали сильнішими. В історії ми знайдемо чимало прикладів, що підтверджують правоту цих слів.

Візьмемо, скажімо, ізраїльтян: навіть у найважчих умовах вони завжди пам’ятали, що їхній народ був обраний Богом. Куди б вони не пішли, вони зазнавали образ і гонінь. Однак незважаючи ні на що вони сподівалися, що настане їхній день. Лиха і поневіряння не приводили їх у відчай, навпаки, вони слугували стимулом до зміцнення єдності. Спільно ізраїльтяни знаходили вихід із найважчих ситуацій. Саме це допомогло їм вистояти на шляху історичних випробувань.

Що глибше вони осягали трагічну долю свого знедоленого народу, що краще усвідомлювали свою ситуацію, то міцніше зміцнювалося в їхніх головах уявлення про ідеальну націю, посилювалося почуття національної спільноти й патріотизму. Удари долі змушували їх старанніше трудитися заради створення нової держави й спонукали боротися за свободу наперекір несприятливим обставинам. Так їхнє горе перетворилося на рушійну силу. Такий народ врешті-решт доб’ється перемоги.

Потрапивши у важкі обставини, деякі люди втрачають упевненість у собі. Однак, якщо в серці людини жива надія, вона зможе відновити внутрішні сили й досягти своєї мети. Якщо люди збережуть ясне розуміння своєї мети, навіть у своєму горі вони черпатимуть сили, щоб з надією продовжити шлях.

Можна з упевненістю сказати: народ, який у важкі часи не піддається розпачу, а лише тісніше згуртовує свої лави, палаючи любов’ю до батьківщини, з часом зможе змінити світову історію.

Що більше труднощів народ долає на важкому історичному шляху, то краще він підготується, щоб успадкувати всесвітнє переможне підґрунтя.