(китайсько-корейське)
영원
[йонвон]
永遠
Етимологія
永 (영) – довго, глибоко, назавжди
遠 (원) – далеко
Вічність не можна укласти у часові рамки, проте час входить у структуру вічності.
Все має початок і кінець. І хороше, і погане, якось розпочавшись колись закінчаться. Якщо це щось хороше, щоб воно принесло плоди, може знадобитися багато часу, проте його результати увійдуть в історію. Якщо це щось погане, результати виявляться одразу ж. Добро йде в ногу з вічністю, а зло актуальне лише зараз. Дія, яка швидко сходить нанівець, розрахована на коротку мить, а діяння, що зберігаються надовго, розраховані на вічність.
Вічність починається не тоді, коли ми вмираємо. Вона починається з того моменту, коли ми осягаємо своє призначення. Як тільки ми впізнаємо його, варто нам сповільнитись хоча б на мить, і вічність одразу перерветься.
Земне життя коротке, а світ після смерті вічний. Тому ми живемо своє життя так, щоб підготуватися до світу вічності.