(китайсько-корейське)
공생 공영 공의주의
[консен коньон конічуі]
共生共榮共義主義
Етимологія
共 (공) – спільний, разом
生 (생) – життя
榮 (영) – слава, честь
義 (의) – праведність, справедливість
主義 (주의) – ‘ізм’, доктрина
Суспільства, створені людьми протягом історії, були лише недосконалою подобою суспільства, яке мав намір створити Небесний Батько, суспільства, побудованого на принципах взаємозалежності, взаємного правління та загальної етики, до яких прагне первісна людська душа.
Слідуючи голосу первісної природи, люди все більше прагнуть, свідомо чи несвідомо, до ідеального світу, в якому всі живуть щасливо, у злагоді та взаємній співпраці, поза межами, створюваними державними кордонами чи кольором шкіри. Таке суспільство подібне до великої родини, де всі люди усвідомлюють, що вони сини й дочки Небесного Батька і що вони один одному брати й сестри. Це світ свободи, гармонії та єдності.
Коли ми зрозуміємо, що політична модель є розширеною формою сім’ї, не буде антагоністичних стосунків між кандидатами на державні посади. Їхня кандидатура буде ґрунтуватися на покликанні служити іншим.
Взаємне правління, засноване на любові Небесного Батька, є суттю ідеології взаємозалежності. Основною одиницею співіснування суспільства є сім’я. Хоча юридично все майно було б у власності батьків, на практиці воно було б у власності всієї родини.
У такому середовищі не може бути жадібності чи корупції. Так само не можна робити акцент на національних чи регіональних інтересах, несумісних з метою в ім’я спільного. Метою економічної діяльності є загальний добробут, а не просто прагнення до прибутку.
Ідеологія взаємного правління проводить політику, яка реалізує ідеали свободи, рівності та щастя.
Коли досконалі люди усвідомлять світ вищої любові, де добро і праведність добровільно практикуються як у сім’ї, також і в суспільстві, це буде світ небесного шляху і праведності, тобто ідеальний світ.