Задоволення

Кожній людині притаманні амбіції та бажання. Коли вони втілюються, людина відчуває задоволення. Доки людство існує, люди постійно запитуватимуть себе, коли вони досягнуть стану задоволення.

Ми часто називаємо різні речі гарними або приємними. Але чи означає це, що те, що ми цінуємо, по-справжньому гарне? Уявімо собі, що у нашому житті день у день повторюється те, що нам подобається. Чи будемо ми постійно відчувати себе, наче на Небесах, чи наше первісне враження, врешті-решт, зміниться?

Наприклад, якщо ми день у день їмо свою улюблену страву і будемо постійно її їсти ще багато-багато днів, хіба вона нам не набридне? Найімовірніше, наше ставлення до цієї їжі в якийсь момент стане іншим.

Коли наш шлунок переповнений і бажання втілені, то надія чи концентрація притупляється. Тоді який момент більш щасливий: коли бажання втілене чи коли ми ним охоплені і всі наші почуття зосереджені на його втіленні?

Ми можемо дійти висновку, що очікуючи чогось і прагнучи якоїсь мети, людина буває більш щасливою. Ми щасливі й коли наїлися, і перед тим, коли тільки збираємося поїсти. Обидва почуття приємні. Яке з них краще – залежить від людини. Коли ми наїлися, нам починає здаватися, що бути голодним теж добре.

У момент задоволення ми перебуваємо на вершині, а потім завжди доводиться спускатися в долину. Коли ми задихаємося, потрібно зробити глибокий вдих і наповнити легені повітрям. Але спробувавши вдихати повітря ковток за ковтком, не випускаючи його з легень, ми помремо. Можна точно стверджувати, що вдихати повітря добре, але не менш важливо і те, що видихати – теж добре.

Люди повинні навчитися відчувати задоволення навіть тоді, коли зовнішні обставини складаються не на їхню користь. Саме у такі моменти з’являється надія і досягається повна зосередженість.