Коли Бог дає вказівку, у неї буває не так легко повірити; частіше за все це щось зовсім неймовірне. Бог наказав Ною побудувати ковчег, щоб підготуватися до суду потопом. Крім того, Бог попросив його побудувати ковчег не на березі річки, а на вершині гори. Чи легко було Ною прийняти цю вказівку? Прабатьки людства згрішили, тому що їм не вистачало віри, тому Богу потрібен був Ной, щоб показати абсолютну віру. Тому Він не дав йому вказівку, яку було б легко зрозуміти й прийняти.
У відповідальний і напружений момент, коли Ной вирішував, дотримуватися цієї вказівки чи ні, він все ж таки прийняв рішення підкоритися Богу.
Протягом 120 років Ной тільки й думав про ковчег і щодня вирушав на гору будувати його. Йому довелося терпіти невіру людей, які сміялися з нього і намагалися йому завадити. Навіть коли Бог попросив його попередити людей про майбутній суд, Ной з вірою виконав свій обов’язок перед Богом. Оскільки він був праведною людиною, його глибоко хвилювали й засмучували пороки суспільства, в якому він жив. У той час як більшість людей жили лише для себе та своїх особистих інтересів, один Ной намагався жити праведним, законослухняним життям; тільки він турбувався про Божу волю, і тільки він страждав у ситуації, яку не витримала б жодна людина.
Як ви думаєте, чи знайдеться жінка, яка могла б виносити такого чоловіка десять років? Робота Ноя не була звичайним завданням. Це мала бути найбільша подія з часів створення людини. І якщо дружина дорікає чоловікові, то діти її підтримують. Який біль, мабуть, відчув Ной у своєму серці, коли рідні не розуміли його! Тому він був дуже нещасний.
Коли він просив принести йому їжу чи одяг, вони поводилися з ним як з жебраком. Ной міг ще спокійно зносити образи односельців чи народу, але ці гоніння та страждання, які завдавали його власна сім’я, винести було найважче. Попри це, він все ж таки мав завершити свою роботу. Ной був переслідуваний і відкинутий, і він був зовсім самотнім. Але він не міг зректися Бога, тому змушений був забувати всіх інших. Чим більше його переслідувало оточення, тим більше Ноєве серце зверталося до Бога. Він віддалився від своїх близьких, від своєї громади. І нарешті він відійшов від світу, вставши в положення, що дає можливість отримати Божу любов.
Якби він відкинув людей, які його переслідували, Божа воля не була б виконана. Але Ной пожертвував собою заради тих, хто його переслідував. Замість того, щоб засудити їх на страждання, Ной простив їм гріхи в ім’я Бога. Він був у положенні безгрішного брата, благаючи Бога пробачити грішним братам та сестрам і який добровільно переносить усі труднощі. Таке було серце Ноя. З таким серцем Бог міг продовжувати Своє провидіння відновлення. Абсолютна відданість Богові, повне самозречення, такою була позиція Ноя.
Ной побудував ковчег з абсолютною вірою. Але через те, що сім’я з ним не об’єдналася, все пішло не так. Якби Хам був єдиний із батьком у любові, чи було б йому соромно за нього? Якби він досяг сердечної єдності з Ноєм, у нього не було б причин соромитися, побачивши наготу свого батька. Хам добре знав, що вся його родина була врятована завдяки важкій праці його батька. Розуміючи це, Хам повинен був подолати почуття невдоволення через наготу Ноя і прийняти те, що відбувається, як належне.
Проте замість того, щоб довіритися Ною, виправданому Богом, Хам почав критикувати його з особистої точки зору і висловив своє невдоволення вчинком. Його ставлення зруйнувало Боже провидіння в родині Ноя, звівши до нуля основу 1600-річного провидіння від Адама та провидіння 40-денного потопу. Це говорить нам про те, як важливо мати смирення, послух і терпіння на шляху до Бога.
Провидіння в сім’ї Ноя показує нам, у чому полягає призначення Бога для людини. Незважаючи на те, що тривалий час Бог напружено працював, щоб знайти Ноя й виховати його як батька віри, Він без вагань залишив його, коли сім’я Ноя не виконала своєї частки відповідальності, і обрав на його місце Авраама.