Бог дав Ісаакові близнюків, Ісава та Якова, щоб вони зайняли положення Каїна та Авеля. Богові це було потрібно для того, щоб вони відновили право первородства і виконали Його волю, яка не здійснилася в сім’ї Адама через вбивство Авеля Каїном. Для цієї мети Бог мав намір зробити так, щоб Ісав, що стояв на положенні Каїна, змирився і пішов за своїм братом, що знаходився на положенні Авеля.
Яків пройшов важкий шлях. Він купив первородство у свого старшого брата Ісава, а потім, залишивши будинок, вирушив у землю Харрана, де як раб працював 21 рік на свого дядька Лавана. Дядько обіцяв йому за дружину свою дочку Рахіль, але через 7 років оманним шляхом одружив Якова з сестрою Рахілі — Лією. Яків, відпрацювавши ще 7 років, одружився з Рахіль. Потім дядько обдурив Якова, намагаючись відібрати в нього все, чим нагородив його Бог. І все одно Яків зніс все покірно.
Попри відчайдушну самотність, Яків залишався вірним Богові й не думав ні про що, крім виконання Його волі. Саме тому все, що він робив у житті без волі Бога, не мало для нього значення. Він все більше і більше віддалявся від світу, але все більше відчував любов Бога. Через 21 рік він повернув собі все зароблене добро, яким благословив його Бог, і вирушив до Ханаану.
На шляху до Ханаану Яків переміг у сутичці з ангелом. Він був першим із грішних людей, кому вдалося виконати умову відкуплення, необхідну для відновлення володарювання над ангелом. Наскільки серйозним був Яків, коли боровся з ангелом на струмку Явок! Ангел підходив до нього із серцем досвіду одного покоління, а Яків звертався до ангела із серцем тисячолітнього досвіду історії. Ось чому він зумів перемогти.
Яків здобув духовну перемогу над світом ангелів. З того часу у всіх своїх починаннях Яків користувався підтримкою не лише Бога, а й усього світу ангелів.
Яків знав, що його брат Ісав має намір вбити його. Однак серцем він розумів, що все його багатство, все, чого він досяг, належить старшому братові. Йому захотілося віддати Ісаву все, що він заробив своїм потом та кров’ю. Якби він міцно тримався за майно, накопичене за його роботу протягом 21 року, він би загинув від побоїв. Він молився, благаючи Бога не карати Ісава. Він молився, щоб Бог благословив Ісава так само як благословив і його. Завдяки такому Серцю свого брата Ісав був настільки зворушений, що забув про своє бажання вбити Якова. І тому він також отримав Боже благословення.
У результаті любов Бога до обох братів визначилася тим, наскільки вони впоралися зі своєю відповідальністю. Підкорення Ісава Якову було відновленням підпорядкування Каїна Авелю, тому Ісав, підкорившись Якову, був також благословенний любов’ю Бога, як і його брат. З іншого боку, хоча Яків і займав положення, яке передбачало любов Бога, він міг би зовсім не отримати його, якби не впорався з відведеною часткою відповідальності.
Яків був дуже розумний. З самого початку він поставив собі мету і, пам’ятаючи про неї, невідступно йшов уперед до самого кінця. Ісава ж цікавило лише те, що відбувається зараз. Яків дивився в майбутнє, а Ісав залишався реалістом.
Яків по-справжньому цінував право первородства. Він палко бажав отримати його й об’єднати всі покоління своєї сім’ї. Тому в Біблії згадується «Бог Авраама, Ісаака та Якова». Яків знав Божу волю та Його провиденційні цілі й дуже хотів стати спадкоємцем.
Яків ніколи не забував про благословення, отримане від Бога, і зберігав непохитну віру в Нього. Він дав обітницю ніколи не змінювати своє ставлення, хоч би як не змінювалися обставини. Віра Якова була така міцна, що навіть якби в ньому зневірилися Небеса, він був готовий зробити все, щоб у нього повірила сім’я. Він був сповнений рішучості довести до кінця незавершену працю, пов’язану з даним благословенням, і таким чином заклав умову для подальшого розвитку Божого провидіння. Яків горів бажанням успадкувати волю Небесного принципу, який Бог хотів утвердити за допомогою сім’ї Авраама, і завдяки цьому зміг створити віруючу сім’ю і через 21 рік повернутися додому.