Небесна етика

Чи можемо ми сказати, що добро і зло дійсно існують? Якщо так, то що є добро, а що зло? Якщо добро і зло протистоять одне одному, між ними має пролягати межа.

Минає ранок і приходить полудень, але чи можете ви в цей момент сказати, що настав полудень? Чи може хто-небудь визначити точний час зміни сезону, наприклад, момент, коли весна змінюється літом? Це важко визначити.

Отже, де нам знайти джерело людського добра? Якщо стандарт оцінки істинно доброї людини невідомий, тоді ми ніколи не дізнаємося її протилежність, тобто не знатимемо, коли ми можемо перетворитися на злу людину.

Бажаючи визначити напрямок для етики та моралі, ми не можемо просто покладатися на людей, які лише спираються на конституцію. Натомість кожна нація вдосконалюється, використовуючи в основі ідеї найкращих людей зі своєї історії. Це незаперечний факт.

Є багато відомих і видатних людей світового масштабу. Вони є в будь-якій нації. Однак святих не так багато. Поміркувавши, ми згадаємо чотирьох великих святих. Ісус – лідер християнства, Будда – лідер буддизму, Конфуцій – лідер конфуціанства, і Мухаммед – лідер ісламу.

Чого навчали святі? Вони вчили не тільки людського шляху. Вони вказували напрям, який усю свою історію шукало людство; їхні вчення вирізнялися фундаментальністю. Зміст їхніх вчень зводився до того, що людина повинна слідувати Небесам і землі, спираючись на основний принцип. У людях закладена не тільки людська етика, але також етика небесна. Не тільки людське серце, але серце небесне. Людська етика бере початок не в людях, вона вдосконалює себе, слідуючи небесній етиці та копіюючи її.

Спираючись лише на людську етику щастя не досягти. Для досягнення щастя вона повинна спиратися на небесну етику.